Філіпс дозволив провести себе повз Сенсона до сусіднього амфітеатру. Молодий учений зайшов туди перший і ввімкнув світло. Мартін побачив, що й тут лави було знято. Внизу, де він стояв, розташувався величезний екран, складений з мільйонів світлочутливих фотоприймачів, дроти від яких тягнулися до процесора. З нього виходило значно менше дротів, зібраних у два жмути, що йшли до двох комп’ютерів. Дротами ці комп’ютери було з’єднано з іншими обчислювальними машинами, а ті, в свою чергу, з’єднувалися між собою. Ця система заповнювала все приміщення.
— Ти маєш хоч якесь уявлення, що перед тобою? — спитав Майклз.
Мартін похитав головою.
— Ти дивишся на першу ЕОМ, що відтворює зорову систему людини. Вона дуже громіздка, примітивна як на сьогоднішні стандарти, але дивовижно точна в роботі. На екран виводиться зображення, і комп’ютери розрізняють його! — Майклз зробив широкий жест рукою. — Те, на що ти дивишся, Мартіне, подібне до першого атомного реактора, побудованого в Прінстоні. Це буде одне з найбільших наукових відкриттів в історії!
Мартін поглянув на Майклза. Здавалося, той збожеволів.
— Ми створили комп’ютери четвертого покоління! — сказав Майклз, плеснувши Філіпса по спині. — Послухай. Комп’ютери першого покоління просто були вже не арифмометрами. Друге покоління працювало на транзисторах. Третє використовувало мікросхеми. Ми дали початок четвертому поколінню, і маленький процесор у тебе в кабінеті — одне з перших утілень цієї ідеї. Знаєш, що ми зробили?
Філіпс похитав головою. Майклз увесь горів від збудження.
— Ми створили справжній штучний інтелект! Розробили комп’ютери, що думають. Вони навчаються і обстоюють власну точку зору. Це мусило статися, і ми це зробили! — Майклз схопив Філіпса за руку й потягнув у хол між двома амфітеатрами. Там були двері, що вели до старих лабораторій мікробіології та фізіології. Коли Майклз відчинив їх, Мартін побачив — зсередини вони захищені сталлю. За ними були ще одні двері, що також були вкриті сталевими листами й міцно замикалися. Майклз відімкнув замок спеціальним ключем і, потягнувши двері на себе, відчинив їх. Здавалося — вони входять у склеп.
Мартін захитався від того, що побачив. Старі лабораторії з маленькими кімнатками й укритими сланцем столами для дослідів зникли. Замість цього Філіпс опинився в приміщенні, що витягнулося футів на сто й не мало жодного вікна. Посередині вглиб кімнати йшов ряд величезних скляних циліндрів, заповнених прозорою рідиною.
— Це наш найцінніший і найплідніший препарат, — сказав Майклз, поплескавши по стінці першого циліндра. — Я знаю, твоя перша реакція буде емоційна. Ми всі пройшли крізь це. Але, повір мені, результати виправдовують жертви.
Мартін почав повільно обходити циліндр. Він мав щонайменше шість футів заввишки і три в діаметрі. Всередині, занурені, як Мартін довідався пізніше, в спинномозкову рідину, містилися живі рештки Кетрін Коллінз. Вона повисла в рідині в сидячій позі. Руки підведені над головою. Апарат штучного дихання працював, засвідчуючи, що вона жива. Але мозок було цілком оголено. Черепну кришку видалено. Як і більшу частину обличчя, крім очей. Повіки зрізано і очні яблука вкривали контактні лінзи. Від шиї відходила ендотрахеальна трубка.
Руки також було ретельно розітнено, щоб оголити закінчення чутливих нервів. Ці закінчення загиналися назад на кшталт ниток павутиння і з’єднувалися з електродами, зануреними в мозок.
Філіпс обійшов циліндр. Його охопила жахлива слабкість, і ноги, здавалося, ось-ось підломляться.
— Тобі має бути відомо, — сказав Майклз, — що такі значні досягнення комп’ютерної науки, як зворотний зв’язок, стали можливі завдяки вивченню біологічних систем. Кібернетика саме цим і займається. Ну, а ми зробили наступний крок і взялися за людський мозок, вивчаючи його не як психологи, що досі розглядають мозок як таємничий чорний ящик. — Раптом Філіпс пригадав, що Майклз вжив цей термін того дня, коли приніс комп’ютерну програму. Тепер він зрозумів його. — Ми вивчали його як і будь-яку іншу гранично складну машину. І те, чого ми досягли, перевершило всі сподівання. Ми довідалися, як мозок накопичує інформацію, як здійснює паралельну обробку інформації, на відміну від неефективної послідовної обробки комп’ютерів учорашнього дня, і яка функціонально-ієрархійна система організації мозку. Але що найдивовижніше — ми зрозуміли, як спроектувати й створити електронну систему, що повторює діяльність мозку й наділена тими ж самими функціями. І вона працює, Мартіне! Працює краще, ніж може наважитись передбачити найшаленіший розгул твоєї уяви!