«А на Аврелії, виявляється, є укриття, безпечніші за Квантову цитадель», — гмикнув подумки поліцейський.
Відчинились ще одні масивні двері, відкриваючи анфіладу яскраво освітлених залів. Уздовж їхніх стін стояли різнокольорові шафи з апаратурою, панелі й пульти, за якими працювали оператори і техніки у польових строях Джи Тау.
«Комунікаційний центр, — зрозумів імперський комісар. — Звідси Щасливчик Теслен намагається керувати вісімдесятьма п’ятьма світами».
— Ідіть за мною, — запропонувала флаг-офіцер, забувши додати «сір». — Ми запізнюємось.
Марков не встигав за цибатою альфійкою, яка, здавалось, зовсім не відчувала авреліанського тяжіння. Ледь не клусом вони пробігли з півдюжини залів, завернули до бічного проходу, пройшли крізь вібруючі від напруги бокси з різноманітними сканерами і опинились у просторій залі. Імперський комісар зрозумів, що почали без нього. Біля великої, на всю стіну, демонстраційної панелі доповідав міністр Маккосліб:
— …Ефективність променевих ударів потребує ретельної статистичної перевірки. Поки що ми спробували випалити три великі гніздилища в Діагональній ущелині. — Ланс засвітив на мапі золотисті відмітки локацій. — Дистанційні виміри температури дали значення три тисячі градусів Кельвіна на глибині вісімдесят метрів.
— Скільки знищено ксеноморфів? — запитав імператор.
— Ще немає повної статистики. Орієнтовно кілька десятків тисяч, сір. Але ж ми не знаємо, як вони там розмножуються. Треба зруйнувати те, що наші ксенобіологи умовно називають «інкубаторами». Ми можемо вбивати адельм мільйонами, але доки «інкубатори» неушкоджені, все це лише відтерміновує глобальну катастрофу.
— Яка ймовірність того, що променеві гармати при потужності чотири тераджоулі гарантовано випалять «інкубатори»?
— Ми достеменно не знаємо, на якій саме глибині вони знаходяться, чим захищені і яку структуру мають.
— Значить, це все — лише ваші припущення й ворожіння… — кивнув головою Теслен. Зробив паузу, під час якої в залі панувала напружена тиша, потім повторив: — Припущення і ворожіння. Так я і думав.
— Все впирається у властивості аномальної зони, сір, — зауважив Наварін. — Ми не можемо спрямувати безпосередньо до «інкубаторів» ані людей, ані кіборгів. Вони не дійдуть навіть до першого рівня печер. Сканування з орбіти, між тим, не дає навіть приблизної схеми розташування глибинних порожнин.
— У наших арсеналах, сір, є і ядерні, й термобаричні заряди, що спроможні проникати до печер і шахт на відносно значні глибини, — нагадав лордові командувач Третього флоту. — Вважаю, що ефект аномальної зони не встигне спрацювати одночасно для великої кількості таких зарядів. Навіть якщо спрацює тільки третина з них, «інкубатори» буде ліквідовано.
— Там, де ми підірвали ядерну бомбу, знову плодяться адельми, — докинув до адміралової репліки Маккосліб.
— Та ваша бомба вибухнула практично на поверхні. Від класичного двадцятикілотонного ядерного вибуху, в принципі, рятують навіть десять метрів граніту. Не дивно, що тамтешній «інкубатор» вцілів, — припустив командувач.
— З ядерними бомбами поки що зачекаємо, — вирішив імператор, — але спробуємо застосувати проникаючі термобаричні заряди. Знайдіть на флотських складах заряди без інфраквантових чіпів та позитроніки. Зі спрощеною автоматикою. Чим простішою буде схема — тим краще.
— Зробимо, сір! — відкарбував командувач, нотуючи щось на позиціонному планшеті.
Цієї миті Теслен звернув увагу на Маркова, який все ще стояв біля вхідної мембрани.
— Ви запізнилися, генерале, — посміхнувся Охоронець прав і свобод світів. — Загалом, вважається, що запізнення не властиві вашому фахові… Сідайте, Рене. Ви, до речі, готові звітувати щодо розслідування з теми «цілованих вогнем»?
— Маю лише проміжні результати, сір!
— Це прийнятно, — кивнув імператор. — У нас, як я бачу, — він обвів поглядом зібрання вищих офіцерів Сектору, — практично у всіх «лише проміжні результати». Просто якась тотальна «проміжність». Тому-то й усе так погано.
Теслен зробив паузу і додав:
— Проте мушу сказати, що твій, Рене, звіт про зустріч із ґ’ормітським резидентом став одним із відправних моментів у великій справі знайдення гнізда ґиргів.
— Гніздо знайдене? — багатоголосе гудіння пробігло залою нарад; у багатьох із присутніх брови полізли на лоба.
— Так, — підтвердив монарх, коли шум стишився. — Воно на третій планеті WV Тукана, у ста двадцяти парсеках звідси. Ґ’орміти вже послали туди свій корабель-термінатор. Очікуємо від них повідомлень. А Маркова я нагороджую Адміральським ступенем Ордену Бездоганності. Рене, ти перший за останні тридцять шість років кавалер цього ступеня, вітаю!