«Війна Світла з Темрявою, Порядку з Хаосом. Цій війні мільйони, якщо не мільярди років. Вона ніколи не закінчиться, — зрозумів імперський комісар. — Ми — як і магонійці, оріоніти, Повзучі, ящери — лише черговий епізод у вселенському протистоянні, що почалося задовго до нас і закінчиться тоді, коли, разом із пам’яттю про людство, згаснуть зірки, оточені Поясом Гулда. І кожний у свій час має виконати свій обов’язок. Виконати і зійти зі сцени, віддаючи естафету наступникам… Що ж, нехай буде так. У цьому також є своєрідна велич… Він, генерал Марков, виконає свій обов’язок. Перш за все, треба знайти Ленго… Й що, в біса лисого, мав на увазі отой паскудний Ян, коли розпатякував про ракові клітини?»
35
Система зірки Довіль-Еп A (WV Тукана).
20-8 юна 417 року Ери Відновлення.
Корабель ґ’ормітів за формою нагадував земну морську зірку. Закінчення його п’яти «променів» світились синюватим полум’ям, вказуючи на їхню належність до конструкції рушійного пристрою. А в центральній частині було потовщення, що нагадувало грецький горіх. Зорельот-зірка випірнув з ундуляції Темних Шляхів на відстані двох стотисячних парсека від зірки Довіль-Еп А, оточеного півдюжиною кам’яних планет, захоплених ним під час блукань галактичними орбітами. Він вийшов на ідеально прораховану траєкторію, що впиралась у третю планету Довіль-Еп А, позначену в каталогах земних астрономів як 16КВ238:3. Планета, розміром менша за Марс, належала до класу «ретроградних», себто оберталась у напрямку, протилежному обертанню самої зірки.
Перші три доби зорельот рептилоїдів рухався, огорнувшись газоплазмовим маскуванням. Для сторонніх спостерігачів він мав правити за невелику комету. Його чутливі прилади обмацували систему Довіль-Еп А у десятках діапазонів, шукаючи присутності тих, кого називали володарями древнього арсеналу. Їхні бази, пастки та охоронні системи. Про них знали мало. Тому керуюча ієрархія Ґ’орми підстрахувалась: до гнізда ґирга-реплікатора відправили не звичайний бойовий корабель типу «скальпель», а збудовану кланом Ф’аантф копію ударного зорельота, на якому далекі предки ящерів воювали з гуманоїдною «расою А». Технології для побудови унікального корабля ґ’ормітам надали Великі Повзучі Отці, і цей подарунок партнерської раси свого часу добре прислужився ґ’ормітам. Оригінал зорельота у давні часи знищив не одну колонію «раси А» у Темному Агрегаті. За іронією галактичної історії, його копія тепер мала врятувати іншу гуманоїдну расу від навали ґиргів. Екіпаж, що пілотував зорельот-зірку, обмінявся думками з цього приводу. Рептилоїди дійшли спільної думки, що будь-яка значна тривалість тяжіє до дзеркальних проявів рівноваги. Тим паче, до них тяжіє історія розвитку розумних рас Галактики, що нараховує десятки мільйонів років.
На третю — за стандартним земним рахунком — добу перебування у системі Довіль-Еп А, прилади зорельота-зірки зафіксували три невеликі штучні об’єкти, що рухались у бік корабля рептилоїдів. Позитронний мозок зорельота-зірки визначив ситуацію як прояв недружньої активності невідомої цивілізації. Проти об’єктів була застосована далекобійна зброя, принцип дії якої базувався на локальному згорненні простору в сингулярності вищих вимірів. Зовні це нагадувало нетривалі з’яви кількох темних ділянок простору, які не міг проштрикнути жоден промінь нашого Всесвіту. Гравітаційні хвилі від цих з’яв вплинули на орбіти кількох найближчих астероїдів, але в цілому нічого видовищного не відбулось. Перехоплювачі розпались на субатомні частки, розірвані мікроколапсами просторової послідовності.
Здобувши першу перемогу, екіпаж ґ’ормітського зорельота сконцентрував свою увагу на тій локації, з якої, згідно з обчисленнями, вилетіли перехоплювачі. Це була точка екліптики, гравітаційно рівновіддалена від 16КВ238:3 та зірок Довіль-Еп А та Довіль-Еп В[96]. У ній прилади знайшли ще один штучний об’єкт, що розмірами майже утричі перевищував зорельот-зірку. Його вправно замаскували під велетенську брилу льоду, але прилади зорельота-зірки вміли дивитись крізь багатометрові крижані оболонки. Ґ’орміти, ретельно зваживши усі «за» і «проти», вирішили зберегти цей об'єкт неушкодженим для подальшої інспекції. Тому цього разу ящери застосували зброю, яка руйнувала лише біологічні структури — так звану «обнулюючу дугу».
96
Астрономи та астрофізики називають такі локації «точками Лагранжа». В них об’єкт є стабільним щодо гравітаційних складових системи.