А ось дослівна відповідь Ю.Тимошенко: «Я тільки раз проводила переговори вночі, коли Президент подав пропозиції, щоб зберегтися уряду. А так уночі я або працювала в уряді, або спала. І ніяких кулуарних переговорів не проводила» [22].
Цими словами Ю.Тимошенко підтверджує факт проведення наради вночі з 7 на 8 вересня. На це вказують її слова: «Коли Президент подав пропозиції, щоб зберегти уряд». А такі пропозиції він вніс, як добре відомо, ввечері 7 вересня.
Що стосується твердження Ю.Тимошенко, що вона «ніяких кулуарних переговорів не проводила», то вони вже вкотре викликають гірку посмішку — це третє речення її відповіді кореспонденту цілком спростовується першим. Тобто, вимовивши всього три речення, Ю.Тимошенко примудрилася сама ж себе заперечити. Чи не тому вона дуже наполягала на тому, аби це інтерв’ю було опубліковано лише після отримання її візи. А візу Юлія Володимирівна накладає після уважної вичитки матеріалів її радниками з делікатних питань та політтехнологами. Інтерв’ю в «Українській правді» без візи з’явилося лише тому, що журналіст ніяк не міг узгодити текст, бо, як він пише, помічники екс-прем’єра говорили, що вона дуже зайнята консультаціями. Кореспондент згадує, що коли він був в центральному офісі ВО «Батьківщина», то такі консультації відбувалися із Степаном Гавришем і Богданом Губським. Цілком зрозуміло, що в цей час якесь інтерв’ю для Ю.Тимошенко було не так важливе, ось і побачили світ речі, які за інших обставин, очевидно, були б приховані від сторонніх очей.
У цьому ж інтерв’ю було і таке запитання до Ю.Тимошенко: «Це правда, що після вашої відставки під час численних нарад готувалися до варіанту другого Майдану?» [23]
На це чітке і пряме запитання Юлія Володимирівна дала явно ухильну відповідь: «Я ніколи не порушу стабільності в державі своїми руками. Якщо це робить Президент, то це його вибір. Я діятиму лише методами в межах Конституції». [24]
Але журналіст був наполегливим і ще раз запитав: «Тобто ви проти другого Майдану чи за?»
На цей раз Ю.Тимошенко дала, хоч і знову ухильну, але більш конкретну відповідь: «Я вірю в те, що люди прийшли б на Майдан і багато чого тепер змінили б. Але не хочу, щоб це виглядало, як започаткування нестабільності в державі. Тому не можу дозволити собі цього, навіть якщо мені дуже хочеться звернутися до Майдану. Щоб це не було сигналом світу, що в Україні знову почалися дестабілізаційні дії». [25]
Отже, досвідчений журналіст таки витиснув із Ю.Тимошенко хоч і не пряме, але чітке зізнання, що їй «дуже хочеться звернутися до Майдану», але з огляду на світову думку, вона від цього кроку утримується. Чи не проглядається у словах Ю.Тимошенко різка реакція посла США Джона Гербста висловлена о 3-й годині ночі у телефонній розмові з А.Гриценком? Це одне. І друге. Хоча Ю.Тимошенко прагнула замовчати ідею «другого Майдану», про неї цілком відкрито говорив її новий полум’яний соратник Микола Томенко на галярмовій прес-конференції вранці 8 вересня 2005 року!
Із вищесказаного можна зробити висновок — оточення Ю.Тимошенко було готове закликати український народ до другого повстання. Але виникає запитання: «Заради чого?» Перший раз українці повстали за Правду, Свободу і Справедливість, а зараз мали повстати за Бродського, Юлю і Турчинова?
ХІ. Відставка уряду ю. Тимошенко
Раптово припинивши розмову з Юлією Тимошенко, Президент України Віктор Ющенко збирався з думками. Навмисно вчинені М.Бродським і О.Зінченком скандали, їх підготовка і організація, інформація про нічну нараду на дачі прем’єра, вкрай поспішна вранішня прес-конференція М.Томенка, його чергове повторення звинувачень адресованих так званому «оточенню», голосування фракції БЮТ щодо позбавлення депутатських повноважень П.Порошенка, лицемірна поведінка «королеви Майдану», безумовно, мусили спонукати Президента до рішучих дій.
[22] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко. // Українське правда. — 2005. — 20 вер. // Львівська газета. — 2005. — 22 вер. — С.6.