Поки Юлія Володимирівна відбувала урочистий прийом у Генеральній прокуратурі Російської Федерації, група її підтримки разом із відомим М.Кавджарадзе теж не марнували даремно часу.
У цей ніжний суботній день особистий друг Володимира Путіна Секретар російської Ради Нацбезпеки Ігор Іванов, він же ж і колишній міністр закордонних справ, відзначав своє 60-річчя. Насправді ця дата виповнилася днем раніше, а відзначали її в суботу, бо так зручніше високим гостям, серед яких були і Президент Росії Володимир Путін, і Прем’єр Михайло Фрадков, і всі силові міністри. За підказкою М.Кавджарадзе та сприяння Георгія Полтавченка — представника Президента Росії в Центральному регіоні, куди входить Москва і 17 областей, Олександр Зінченко по російському урядовому зв’язку зателефонував до іменинника, привітав його з ювілеєм і сказав, що в Москві перебуває Ю.Тимошенко і хоче його привітати особисто. Далі цитую Інтернет-видання «Місто Одеса»: Іменинник, не кладучи слухавку, поцікавився думкою Найголовнішого Гостя. Володимир Володимирович, як і годиться офіцеру і джентльмену, висловився, що не гоже відмовляти, коли дама просить.» [61]
Після цього, стверджує С. Белковський екс-прем’єр помчала на дачу Секретаря Ради Нацбезпеки Росії Ігоря Іванова, поздоровила іменинника, привіталася з високими російськими гостями, а за одно і перекусила. На цій милій вечірці Ю.Тимошенко мала лише невелику розмову із Президентом Росії, у ході якої В.Путін запросив українського екс-прем’єра разом із ним пообідати та обговорити багато насущних питань.
Нове побачення, за словами С. Белковського, відбулося 27 вересня 2005 року у підмосковній резиденції Президента Росії «Ново-Огарьово». Юлія Володимирівна і Володимир Володимирович скуштували досить скромний обід, зате розмова перевершила сподівання обох. Співбесідники відразу сподобалися одне одному, бо по психології та життєвим цінностям вони між собою дуже близькі.
На цій зустрічі високі сторони обговорили ситуацію в Україні, майбутні парламентські вибори, домовились про тісну співпрацю і взаємовигідне сприяння. Тоді ж і була досягнута домовленість про повне закриття кримінальної справи проти Ю.Тимошенко.
Як стверджує С.Белковський, на цій зустрічі партнери вперше обговорили газову проблему. В.Путін повідомив, що з 1 січня 2006 року, ціна газу для України становитиме 210 доларів за 1 тисячу кубометрів (саме така ціна тоді звучала). Співрозмовники добре розумілі, що раптове майже п’ятикратне підвищення ціни неминуче викличе гострий конфлікт. І ось коли переговори зайдуть у глухий кут, має з’явитися «білий і пухнастий» український політик, який нараз вирішить цю гостру проблему та доб’ється ціни вдвоє меншої від пропонованої, що мало б неймовірно підняти його рейтинг. При цьому, В.Путін обіцяв повне сприяння у забезпеченні через територію Росії всього газу, який буде закуплений в Середній Азії компанією «Ітера» — давнім діловим партнером Юлії Володимирівни.
До речі, спроби завести «Ітеру» на газовий ринок України Ю.Тимошенко здійснювала мало не з першого дня перебування на посаді прем’єра. У цьому числі можна навести такий красномовний приклад. Перед першим офіційним візитом Віктора Ющенка до США у лютому 2005 року Ю.Тимошенко включила у список української офіційної делегації керівника «Ітери» Ігоря Макарова. Однак, перший помічник Президента України Олександр Третьяков викреслив прізвище цього бізнесмена, оскільки вважав, що «Ітера» качати газ в Україну із США не зможе. Це й породило гострий конфлікт. Очевидно, таким способом І. Макарова просто намагалися ближче познайомити із Президентом України, аби він завоював його прихильність під час візиту. Але повернемося до російсько-українських проблем.
Авантюра з газом мала серйозно вплинути на українську виборчу кампанію 2006 року. Взамін за підтримку Росія поставила умови: відмовитись від вступу до НАТО, повернутися до переговорів щодо міжнародного Консорціуму з управління газотранспортною системою України та сприяти наданню російській мові статусу державної. Останню позицію путінська Росія розглядає, як своє стратегічне завдання, що має набагато більше значення ніж будь-які економічні проекти, у тому числі і газові.