— Не кусається! На вигляд нормальна, навіть доброзичлива! — повідомив Гегемонт. — Діставати чи хай ще полежить?
— Діставайте, нехай трохи провітриться, — наказав Арлекін Петрович. — І протріть її теж.
— Що скажете, Дмитро Олександрович? — почав прощупувати голову на адекватність Переїбихаудеген, поки Гегемонт шукав ще одну ганчірку. — Як себе почуваєте?
— Хвала Всевишньому, непогано, хоча бувало й краще! Дякую, брате!
— Ага, — продовжив Переїбихаудеген, — чудово. А скажіть, де ми зараз знаходимося, і котра нині епоха? Можете відповісти?
— Звичайно, це не складно! Нахуйський район Полтавської області, наскільки я розумію. На сьогодні це лісостепова зона України, клімат помірно континентальний, помітні сліди людської діяльності, отже, епоху я б визначив як голоцен.
— Варить макітра, ти диви! — армігер був у захваті.
— А чого ж їй не варити? Це ж голова Корчинського, вона розумна, дарма, що схильна до заколотів. А скажіть, — продовжив розпитувати конунг, — що там робиться в Лубянських коридорах? Чи не маєте часом якоїсь інформації від тамтешнього Дмитра Олександровича? І як в ГРУ відреагували на інцидент зі Скоморохом?
Та поворушила вусами, спіймала який-то сигнал, трохи подумала і звітувала: — Зв’язок з Лубянкою обірвався майже одразу після знищення Скомороха тчк. Можу сказати лише, що Долгорукій Гагарін в страшному гніві, Республіка Бурятія вже йобнулася на Луганщину, всіх Скоморохів кинуто на штурм Яготина, якого, скоріш за все, більше не існує на мапі тчк. Натомість надходять сигнали від голів з НАТО і Солт-Лейк-Сіті тчк. Брюссельська голова Корчинського передає, що Штаб-квартира готується до штаб-квартирника, оскільки не сумнівається в успіху операції, тим часом із Солт-Лейк-Сіті сигналізують, що Аляска цілком готова до запуску, залишилося лише активізувати нахуйський портал тчк. Всі очікують від українських колег високого професіоналізму і рішучості. До пів на дванадцяту Нахуй має бути запущений тчк. За даними ЦРУ Долгорукій Гагарін щось запідозрив, але поки що їхні аналітики ніхуя не вдуплили тчк. Втім, конунги СБУ мають бути напоготові до будь-яких сюрпризів тчк. Це все, брате! Амінь! — закінчила голова Корчинського і кліпнула очима. — Дайте мені сухого червоного вина, після смальця трохи сушить.
— Долгорукій Гагарін, — тяжко видохнув Переїбихаудеген. — Якщо він щось пронюхає і заявиться в силі і славі своїй в Нахуй, то нам точно гайки. Я не знаю, як його зупинити.
— Так, не сцяти, чи забули, хто ви такі? — твердо промовила стара Вьольва. — Долгорукій Гагарін істота страшна, це факт, але, думаю, у нас все вийде, навіть якщо він розкусить план і припреться сюди особисто. Я цього гандона давно знаю, не першу тисячу год безчинствує. Ви ще малі були, а він уже засів у Карфагені і підкидав проблем на всю Ойкумену. Каннібал Годунов — так його прозвали римляни через те, що вже тоді він годувався виключно свіжим людським м’ясом. Насилу приборкали паскудника, навіть Карфаген довелося зрити дочиста, але тоді Гагарін ще був молодий і борзий. Хлопці з античного пантеона крепко дали йому просратися!
Втім, він ще не раз з’являвся в історії людства і завжди крепко паскудив. На жаль, ні боги, ні люди, ні демони, ні пристрої не можуть знищити Долгорукого Гагаріна. Це дійсно не в наших силах, бо згідно магічних законів лише той може вбити стихійне явище, хто його породив. Гагаріна ж породила сама природа, отже лише вона і може покласти край його безчинствам. Ну, нічого, цього разу допік уже всіх, якось розберемося. Дай-бо, накриє Аляскою прямо в Кремлі, пікнути не встигне!
— Що вона меле? — пошепки звернувся до Вакарчука спантеличений почутим павіан. — Чи стара їбанулася? Які тисячі років, який ще Карфаген? Які ще боги? Про що вона?
— Не знаю, мавпо, я взагалі нічого не пойняв, якщо чесно. Сам розумієш, пиздіти в твіттер і дійсно в чомусь розбиратися — не одне й те саме. От срати у фейсбук — це дійсно мистецтво. А моя справа видавати ванільні мудрості, а оці всі карфагени-ойкумени я не знаю. Може, вона про щось пожартувала? Оно у голови спитай, — так само на вухо відповів Репостислав, але задумався.
Збентежений Томас трохи покрутився на сидінні, начебто просто так пересів поближче до голови Корчинського, ще трохи посидів і тихенько до неї звернувся, благо гул від двигуна стояв відчутний, та й лекція досі тривала.
— Дмитро Олександрович, чуєте мене? Ви вже не кусаєтеся? — прошепотів павіан і з пересторогою озирнувся довкола.