Выбрать главу

— До зброї! — гаркнув Арлекін Петрович і вистрілив у Долгорукого Гагаріна зі своєї сокири. — А-ба-ба-га-ла-ма-га!

Бабах!!! Потужний вогняний струмінь закляття гробків вдарив, охопив Юрія Владіміравіча, але той лише демонічно розсміявся.

— А-ха-ха-ха-ха-ха! Бей хохлов! Фашизм не пройдет!!! Ребята!!!

У цю ж мить з усіх боків на Нахуй налетіли андроїдні мотоблоки Таваріщ-2. Все кругом загуло, хвилі кацапського забазарєва обрушились на товариство.

— Какая б масть ни чалилась, клифты — один фасон! Равны перед начальником и вор, и фармазон! — перша ж кримінальна мудрість збила з ніг Вакарчука, і той зі страшним криком вилетів у квітник.

— Вагон столыпинский, кругом решеточки! Конвой из Вологды — не до чечеточки! — ще одне блатне паскудство полетіло прямо в Гегемонта, але він влучно розрубав його навпіл мечем і одразу завдав ніщивного удару по Таваріщу-2, котрий необачно низько пролетів над його бацинетом. Розтрощений мотоблок грохнувся об кабінетний стіл, і той тріснув. Кнехти з Юхименком відкрили по Таваріщам вогонь з усіх стволів, а Остап Вішну лупив і лупив індоарійськими закляттями у Долгорукого Гагаріна. Той огидно іржав і стояв у своєму діловому костюмі, огорнутий полум’ям посеред двору, лаявся чорним московитським матом і в усі боки сипав бойові прокляття.

— Блядь семитаборная!

Бабах!!! Страшний вихор вирвався з наградного форта і щосили вдарив по Остапу Вішну. Той встиг ухилитися, але жовтий олімпійський костюм задимівся, і запахло підгорілим поліестером.

Тим часом Вьольва Євдокимівна схопила Томаса за хвіст, неочікувано спритно відскочила від чергового московитського прокльону і пірнула за стіл.

— Томасе, слухай уважно! Поки ми з конунгами відволікаємо його увагу, ти мусиш непомітно пробратися в хату і розпалити пічку. Це активує магічні сили Нахуя! Від цього залежить доля усієї планети! Побачиш там під лавою заготовані дрова, хмиз і сірники. Не барись, поки він нас усіх не поклав тут смертним боєм. Давай! З Богом!

Ошалілий від цієї скаженої драматургії павіан, не випускаючи зі спітнілих рук голови Корчинського, дочекався миті, коли Остап Вішну разом з Арлекіном Петровичем хуйнули в Гагаріна подвійну А-ба-бу-га-ла-ма-гу і крадькома, мов щур, швидко проскочив у двері хатинки. Він ошаліло озирнувся, не надто делікатно примостив голову на припічок, швидко, не зважаючи на нервовий колотун, завантажив піч хмизом і дровами, намацав під лавою сірники і запалив. Хмиз задимівся, але не поспішав розгоратися. Знадвору почулися кулеметні черги і панічні вигуки Кривавого Пастора.

— Мєщєрскіє Скоморохі! Скоморохі! Киріє елейсон! Боже поможи!!! — заволав секретар РНБО, з неба вдарила блискавка і пролунав вибух. Схоже, та вцілила в одного зі Скоморохів.

Павіан озирнувся, помітив радянський настінний годинник, і серце його на мить зупинилося. 23:25. За п’ять хвилин з Американського континенту стартує Аляска, а Нахуй досі не розкочегарився!

Томас панічно набрав повні легені сируватого хатнього повітря і щосили дмухнув в пічку. Хмиз ще сильніше задимівся, з’явилися перші іскри і нарешті маленький вогняний язичок.

— А!!! Забувся відкрити каглу! — Томас кинувся до кагли, смикнув її на себе, і повітряна тяга миттєво роздмухала багаття. Перший димок закрутило у комин, Томас ще кілька разів дмухнув на дрова, і справу було зроблено. Що далі? Що робити далі? Він не знав. Вогонь горить, а нічого не відбувається, між тим як там, на дворі, його героїчні друзі б’ються зі Скоморохамі і Долгорукім Гагаріним.

І тут пролунав знайомий голос. Це була голова Корчинського.

— Мавпо, ти тут? Ти мене чуєш? Де ти?

— Я тут! Кажи!

— Вийми мене з рушника. Настав останній час, насувається справжній момент істини. Можливо, саме для цього ми з тобою з’явилися на світ! Ніч або День — зараз це залежить від нас, а насамперед від тебе, павіане!

Томас відчув, що має виконати прохання голови і виконав його. Він поставив голову Корчинського на стіл, прямо подивився їй в очі і спитав:

— Що мені робити?

— Слухай мене, павіане! Оно під столом мішок, бачиш? Це мішок з буряками. Підхопи його в одну руку, правицею ж візьми мене і здійми над головою. Прочини двері і сміливо виходь з хати, там ти і взнаєш, що з усім цим робити. Нахуй тобі підкаже. Не барись, нехай тебе скерує природний інстинкт! Просто будь собою, стань істинною мавпою як вона є і відкинь усе тимчасове. Цирк, тамбур, фаршрутка, крадені документи — відкинь все це Нахуй!!! І бий москалів!!! Дазайн!!!