- Жінка подібно кішці повинна завжди закінчуватися хвостом, - сказав він.
Нарешті, канонік помітив, що гарна фігура Гвендолін Дюрант припускала, що спадкоємці не забажають союзу між собою та його сином. Це дещо здивувало його, бо він ніколи не очікував, що Лайонел спрямує свою прихильність на таку чарівну, що пашить здоров'ям молоду особу. Він не міг, хоч убий, уявити, чому їй повинен подобатись Лайонел.
- Вона коштує шістьох його, в будь-який день, - він пробурмотів, - хоча я його батько і не повинен так думати.
Але тут не враховувався смак; і якщо здорова дівчина з посагом у сто п’ятдесят тисяч фунтів вирішила укласти союз з його сім’єю, він був готовий не звертати увагу на батька, який не дозволив би поблажливому світу забути про його непристойний зв’язок з чесною працею. Канонік Спретт володів тою своєрідною чарівністю манери, яка змушувала людей після десяти хвилинної бесіди відчувати, що вони знають його все своє життя; і, звільнившись від удови, яка до сих пір поглинала його увагу, він повернувся до панночки Дюрант. Він виклався, щоб зачарувати її, і вони зробились великими друзями за той час, що вони просиділи один біля одного.
Коли решта гостей розійшлися по своїм справам, канонік запитав пані Фіцхерберт, чи не може він залишитися ще трохи.
- Звичайно,- сказала вона. - Сідайте і влаштовуйтеся зручніше. Ви можете викурити цигарку.
День був теплим, і яскраво світило сонце. Світлі штори не пропускали яскравість і делікатно пом'якшували світло у вітальні пані Фіцхерберт. Каноніку Спретту вона здавалась на рідкість спокійною з її веселим ситцем і масою літніх квітів. Вона утворила витончену і елегантну рамку для пані Фіцхерберт, яка виглядала гарніше, ніж будь-коли, у вишуканому усе в оборках платті. Її граціозна витонченість наповнювала його задоволенням, і він подумав, що жіноче товариство дійсно дуже чудове. Світ був хорошим місцем, коли можна було посидіти в приємній вітальні, далеко від суєти церковних праць, літнім днем і поговорити зі старим другом, який також був чарівною жінкою. Однак вдома багато чого робило його дратівливим. В першу чергу, він щогодини очікував повідомлення від прем'єр-міністра, з пропонуванням вакантної єпархії; і щоразу, коли дзвіночок вуличних дверей гучно дзвонив, його серце стрибало до рота. Майже несвідомо він займав позицію гідної байдужості, так, як Кінкінатус, можливо, вів себе біля свого плуга, коли до нього приходили офіцери Республіки. Але лорд Стоунхендж, як завжди повільний, не наважувався призначити зустріч. Вінні була ще більшим джерелом роздратування. Вона не подавала виду, що поступається його бажанням. Вона виходила в будь-який час, і ніхто не знав, куди. Вона, здавалося, хизувалася своєю узаконеною незалежністю перед обуреним обличчям батька. Вдома вона була мовчазна, перелякана і похмура. Канонік Спретт підкреслено ігнорував її. Він володів корисним, принизливим мистецтвом дивитися на людей, не бачачи їх, і міг дивитися на свою дочку безтямним поглядом так, ніби простір, який вона займала, був порожнім.
Зараз він розповів пані Фіцхерберт про нещастя, що спіткало його дім, і гірко зізнався, що занадто поквапився з розрахунками. Пані Фіцхерберт не змогла приховати посмішки.
- Знаєте, це дійсно дуже романтично. Це нагадує мені поему дорогого лорда Теннісона.
- У дорогого лорда Теннісона не було дочки на виданні, - відповів канонік з деякою різкістю.
- Кохання така рідкість в цьому світі, - ризикнула вона, - коли дві молоді істоти кохають один одного, чи не думаєте ви, що краще дозволити їм одружитися, якими б не були недоліки?
- Моя люба леді, цей чоловік навіть не джентльмен.
- Але нам втовкмачують у вуха, що добрі серця - це щось більше, ніж корони.
- Так, але ми прекрасно знаємо, що це не так, - заперечив він зі сміхом - Небеса засвідчать, я ні в найменшій мірі не користолюбний, але я не думаю, що який-небудь чоловік зможе зробити мою дочку щасливою на пенні менше ніж дві тисячі на рік. Це не кохання у котеджі, це не кохання у палаці, це просто подружнє життя на Онслоу Гарденс.
Він розмірковував хвилину або дві і ляснув себе по коліну.
- Я обіцяю вам, що Вінні розірве свої дурні заручини з цим безглуздим прикажчиком, і більше того, вона вийде заміж за Роксема. Люди повинні вставати рано вранці, якщо вони хочуть взяти верх над Теодором Спреттом.
- Що ж, вам знадобиться дуже майстерна дипломатія, щоб домогтися всього цього, - посміхнулася пані Фіцхерберт.
- Найгірше те, що, хоча я ламаю голову, я не можу придумати жодної схеми, котра, як здається, пообіцяє хоч найменший успіх.