- Я не бачила вас з тих пір, як Теодор виставив вас з дому -досить безцеремонно, - розсміялася леді Софія. - Сподіваюся, ви не маєте злоби.
- Анітрохи; кухар Теодора занадто хороший.
Вони обидва дуже відверто розмовляли в присутності пані Фіцхерберт, яка їм однаково подобалася, але канонік, можливо, не був би дуже задоволений, якби дізнався, як ретельно вони обговорювали його в її присутності. Лорд Спретт запитав, чи є якісь новини про єпископство.
- Поки нічого не чути, але Теодор впевнений, що він отримає його, - відповіла леді Софія.
- Він стане зовсім нестерпним, якщо отримає.
- Цілком! - погодилася вона. - Я поголю голову і піду в монастир.
- Ви смієтеся над каноніком і дражните його, але, незважаючи на це, він розумна людина, - сказала пані Фіцхерберт. - Звичайно, він досить самозакоханий та пишномовний, але не набагато більше, ніж більшість чоловіків. Я гадаю, що з нього вийде чудовий єпископ.
- Теодор?
Леді Софія на мить задумалася над цим питанням.
- Мені це і в голову не приходило, але, насмілюсь сказати, ви маєте рацію, - сказала вона. - Звичайно, він не святий, але ніхто і не хоче, щоб єпископи були занадто побожними. Кюрати можуть бути святими, і це дуже правильно, що вони повинні бути такими; але в рівній мірі правильно і для їхніх високопосадовців, хто залишать їх захованими в маловідомих парафіях, де їх особливості не можуть бути каменем спотикання для віруючих. Релігія людини, що належить до англіканської церкви, тісно пов'язана з випуском облігацій, і він з глибокою недовірою дивиться на священика, який серйозно радить йому збирати скарби на небесах.
- Єпископ повинен бути людиною, яка може носити свої гетри з гідністю, - посміхнулася місіс Фіцхерберт.
- А чи є у Теодора ноги?
- Якщо ні, він може набити ватою, - відповіла леді Софія. - Більшість з них так і роблять, а ті, хто цього не робить, безумовно повинні. Єпископ, очевидно, повинен бути людиною, яка може носити батистові рукави, не відчуваючи себе причепуреним. Він принц Церкви, і він повинен вести себе належно. Не знаю, чи помітили ви це, але мало хто з них може не муркотіти від задоволення, коли чує, як улесливі священики звертаються до них: «Мій лорде». Теодор, принаймні, буде нести свої почесті енергійно. Ми можливо парвеню...
- Насправді, Софія, - вигукнув лорд Спретт.
- Але Теодор досить розумний, щоб забути про це. Він щиро вважає, що його прабатьки билися в кольчугах при Азенкурі і Кресі.
- Врятуй мене, господи, від відвертої критики рідні, - вигукнула пані Фіцхерберт. - Вони виглядають як у кривому дзеркалі, котре видає вам жахливу косоокість і кривий ніс.
- Нам доведеться їсти пил, Софія, - пробурмотів лорд Спретт.
- Усій єпархії доведеться їсти пил, - відповіла вона, посміхаючись. - Теодор не витримає ніякої дурниці з боку свого духовенства; вони повинні будуть зробити так, як він їм скаже, або будуть неприємності. Теодор не м 'який, і він отримає своє усіма правдами і кривдами. Ось побачите, через п'ять років це буде найкраще єпископство в Англії, а запрошення у палац на обід буде вважатися кожному достатньою нагородою за геркулесові труди.
Пані Фіцхерберт розсміялася, і в цей момент з'явився предмет розмови. Він привітав пані Фіцхерберт з надзвичайною сердечністю, але братові, не забувши про умови, на яких вони розлучилися, простягнув дуже холодну руку.
- Я повинен привітати вас з заручинами Вінні, - сказав лорд Спретт.
Канонік Спретт подивився на нього прохолодно і пропустив красиву руку крізь волосся.
- Мені шкода бачити, що ваша пустотливість росте з кожним днем, Томасе. Здається, що зі збільшенням років ви перестаєте розуміти ваші обов'язки. Раніше я сподівався, що ваша несерйозність пояснюється головним чином надлишком молодості.
- Це показує, який у мене чарівний характер, раз я терплю лайку мого молодшого брата, - спокійно пробурмотів лорд Спретт. Він повернувся до пані Фіцхерберт. - Я ненавиджу набагато більше родичів, які вважають своїм обов'язком говорити неприємні речі вам в обличчя.
- Ви забуваєте, що це моє ім'я, а також ваше, яке ви тягнете крізь пил.
- Ім'я Спретт?
- Його носив покійний лорд-канцлер Англії, - відповів канонік з крижаною презирливістю.
- Теодоре, не приводь його знову. Я просто втомився від нього. Це було прокляття мого життя, бути сином видатної людини. Зрештою, це була скотська робота, що вони прикріпили його на той дурний Вулсак.