Канонік Спретт на мить глянув на свою сестру, і коли він відповів, лише видимим зусиллям його голос залишився твердим.
- Софія, якщо Вінні одружиться з кимось нижче неї, це розіб’є мені серце.
- Так, ви інший вид nouvelle noblesse, Теодоре: ви той, хто завжди старається щосили бути на рівних із старими.
- Софія, Софія!
- Що, на вашу думку, сказала леді Роксем, коли Харрі сказав їй, що хоче одружитися з Вінні?
- Вона чарівна жінка і має глибоко релігійний дух, Софія.
- Так, але я все одно уявляю, що вона підняла свої тонкі брови і тим тихим лагідним голосом запитала: «Вінні Спретт, Харрі? Ви вважаєте, що Спретти цілком відповідають вашому статусу?»
- Я б визнав це надзвичайно снобістським, якщо б вона сказала щось подібне, - відказав канонік з усім своїм старим запалом.
Розмова припинилася, але він не міг підтримати її, якщо деякі з цих спостережень терзали його. Лайонел, від якого залежало майбутнє родини, запропонував одружитися з дочкою пивовара, а Вінні рішуче обручилася з чоловіком без роду. Це справді виглядало так, ніби його діти знову опускаються у той клас, звідки з таким великим утрудненням вийшов його батько. Також другий граф не приховував свого зневажання сімейних почестей. Свою корону, з полуничним листям і піднятими перлами, він штовхав туди-сюди, словесно, як футбольний м'яч; а горностаєва мантія була червоною ганчіркою, яка не переставала збуджувати його глузування.
- Я єдиний член сім'ї, який належним чином відчуває свою гідність, - зітхнув канонік.
Але коли він почув, що Вінні, повернувшись з Пекем-Рая, пішла до її кімнати з головним болем, він прогнав ці похмурі думки. Навіть батьківська прихильність не могла завадити йому задоволено потирати руки.
- Я передбачав, що їй буде не дуже добре після візиту до мами пана Рейлінга, - сказав він.
Коли вона увійшла у вітальню, він пішов до неї з простягнутими руками.
- Ах, моє кохання, я бачу, ви благополучно повернулася з пекемських нетрів. Сподіваюся, ви не зустрічали диких звірів у цих незвичних місцях.
Вінні, злегка стогнучи від виснаження, опустилася на стілець. Голова її все ще боліла, а очі були червоними від безлічі сліз. Канонік Спретт прийняв свою найбільш привітну манеру. Його голос був дивом доброї турботи, і лише звертаючи увагу, тут і там можна було помітити підозру на жарт.
- Сподіваюся, вам сподобалось, моя улюблениця. Ви знаєте, єдине бажання, яке я маю на світі, - зробити вас щасливими. А ваша майбутня свекруха прийняла вас до своїх об'ємистих грудей?
- Вона була дуже доброю, батьку.
- Я гадаю, що вона була не зовсім бездоганна?
- Я і не очікувала, що вона буде такою, - відповіла Вінні таким пригніченим тоном, що це розтопило б серце будь-кого менш незламного, ніж Теодор Спретт.
- Але я гадаю, ви насправді не так сильно заперечували, правда? Справжня безкорисливість - це така гарна річ, і в цьому світі - на жаль!- настільки рідкісна.
Похмурий, визивний погляд з'явився на обличчі Вінні.
- Я маю намір одружитися з Бертрамом, незважаючи ні на що, тату.
- Моя дорогенька, хто б міг натякати, що ви не повинна? До речі, вони називають його Берті?
- Так, вони називають його Берті.
- Я так і думав, - відповів канонік, з торжествуючим видом людини, яка знайшла якусь важливу гіпотезу, підтверджену фактом. - А чоловік пані Рейлінг, здається, ви казали, що був пов’язаний з морем?
- Він був першим помічником на вугільнику.
- О, так. І вона пахне морем чи пахне Пекемським житом?
Канонік вибухнув піснею, грайливо, з моряцькою ходою перевальцем, піднімаючи свої слакси. Його співочий голос був мелодійним і повним жвавості.
«Бо я не сміливий моряк,
і я ніколи не був на морі;
І якщо я впаду в нього, то факт, що я не зможу пливти,
і я швидко опинюсь на дні».
Він весело закинув назад голову.
- Моя люба, яка ви нетовариська, я вмираю від цікавості. Розкажіть мені все про пані Рейлінг. Розмовляє не культурно, я припускаю?
- О, тату, як ви можете, як ви можете! - скрикнула Вінні, ледве стримуючи сльози.
- Люба моя, я не сумніваюся, що вони необроблені алмази, але ви не повинні занепадати духом з цього приводу. Ви не повинні журитися. Пам’ятайте, що зовнішнє - це не все - навіть у цьому світі. Я впевнений, що Рейлінги - цілком гідні люди. Безсумнівно, можна їсти горох з ножем, і при цьому мати прекрасне серце. Одна з найсвятіших жінок, яку я коли-небудь знав, стара маркіза де Сюренн, незмінно перед їжею протирала ножа з виделкою серветкою.