- Мій дорогий чоловіче, невже ви хоч на мить припускаєте, що у мене був якийсь намір одружитися з вами? Ніщо не переконає мене це зробити.
- Що ви маєте на увазі? - скрикнув він.
- Я досягла віку, коли не можу уявити, що варто було б жертвувати п'ятьма тисячами на рік заради будь-якого чоловіка. Крім того, ви чарівний як друг, але як чоловік ви були б абсолютно нестерпним. Я б не вийшла за вас заміж, навіть якби вмирала з голоду, а у вас було б все багатство Голконди.
- Ви хочете сказати, що весь цей час гралися зі мною?
- Я боюся, що це саме те, до чого все йде.
Він відсторонився від неї, і на його обличчі з'явився той досить роздратований вираз розпещеної дитини, яке воно іноді мало.
- Вважаю, що це дуже жорстоко з вашого боку, - сказав він.
- Давайте забудемо про все це. Ви абсолютно вільні, і вам немає ніякої необхідності одружуватись зі мною. Давайте будемо друзями. І не фліртуйте більше з удовуючими леді, вони жахливо небезпечні.
- Насмілюся сказати, що для вас це дуже хороший жарт, але ви піддали мене найжахливішому приниженню. Ви просите мене бути друзями, але я ніколи більше не зможу подивитися вам в обличчя.
Пані Фіцхерберт перестала посміхатися, і її очі стали абсолютно серйозними.
- Розповісти вам секрет, який я ніколи не розкривала жодній живій душі? - запитала вона. - Можливо, ви зрозумієте, чому я не змогла встояти перед шансом, який ви мені дали. Насмілюся припустити, ви забули, що двадцять п'ять років тому ми часто бачилися один з одним. Можливо, ви ніколи не знали, що я тоді так відчайдушно закохалася у вас, що вийшла б заміж за вас, якби у вас не було ані пенні на світі, і я була би рада чистити щіткою підлоги, по яких ви ходили.
Канонік збирався щось сказати і вже почав, але вона коротким сміхом зупинила його.
- О, будь ласка, поки не робіть жодних зауважень. Навіть зараз мені здається досить дурним говорити про це. Думаю, ви фліртували із багатьма іншими дівчатами так само, як і зі мною, але я була досить дурною, щоб думати, що ви кохаєте мене. І я думала, що ви хотіли попросити мене одружитися з вами. Потім ви познайомилися з Дороті Фремпстоун і замість цього одружилися з нею. Що ж, цілком можливо, що вона була набагато приємнішою за мене, але ви не повинні дивуватися, якщо моє марнославство змусить мене думати, що були набагато вагоміші причини. У мене є ідея, що ви перемістили свої почуття на неї головним чином тому, що вона мала шість сотень на рік, коли я була без грошей, і вона була дочкою пера королівства, у той час як я кимось особливим не була.
- Ви завдаєте мені несправедливості, - пробурмотів він.
- Як би там не було, це все було дуже давно. Важливим є те, що тоді я насправді кохала вас, тож якщо я змусила вас почуватись зараз трохи смішним, це лише око за око.
Вона простягнула руку, посміхаючись, і він гарячково схопив її.
- Ви чудова жінка, а я був дурнем п двадцять п’ять років тому. Долі були проти мене весь час .
- А тепер на добраніч, - засміялася вона. - Вже пізно, і це справді дуже компрометуюче для самотньої, усіма позабутої удови залишатися так довго тет-а-тет із такою захоплюючою людиною, як ви.
- Тоді, доброї ночі.
Він нахилився і з величезною витонченістю поцілував їй руку. Коли він залишив її, пані Фіцхерберт спокійно посміхнулася.
- Я дякую своїм зіркам, що я самотня, усіма позабута жінка, і якщо я не стану повністю божевільною, то подбаю про те, щоб нею і залишатися.
Канонік провів неспокійну ніч; а наступного ранку, відчуваючи потребу у свіжому повітрі, прогулявся парком. День був дуже гарний, і в повітрі панувала чарівна свіжість, яка незабаром повернула йому спокій. Він прогулявся по Роу, дивлячись на людей, котрі вже вийшли на вулицю, щоб насолодитися раннім ранком після пізньої ночі на якійсь веселій вечірці. Він час від часу зупинявся, щоб спостерігати за квітами, якими він насолоджувався як садівник: канонік Спретт мав приємну слабкість до того, щоб давати латинські імена найвишуканішим квітам узбіччя. Він кивнув одному чи двом друзям і провів час із відомим політиком. У цьому місці панувала розкіш і модна байдужість до життєвих клопотів, що наповнило його задоволенням
Невдовзі він побачив, як Гвендолін Дюрант верхи їхала до нього.
Вона так добре виглядала на коні, що він як ніколи дивувався, чому Лайонел не міг вирішити одружитися. Вона зупинилася і заговорила з ним. Вони обмінялися простими жартами, що служать дотепністю, серед тих, кого легко задовольнити, і канонік висловив своє захоплення її посадкою у сідлі. Вона на прощання кивнула і приклала каблук до коня. Але в цей момент з надзвичайною швидкістю промчав автомобіль і видав серію гучних вибухів. Кінь Гвендолін розвернувся з раптовим стрибком, який майже скинув її, і вже готовий був нестись, коли канонік стрибнув уперед і схопив вуздечку. Це була не дуже небезпечна дія, але вона вимагала певної присутності духу, і він виконав її з широтою жесту, що виглядав майже героїчним.