Е к о н о м – завідуючий поміщицьким господарством, економією.
Є р и к – невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.
Ж е б р и – збирання милостині.
Ж е н т и ц я – сироватка.
Ж е р д к а – горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.
Ж у ж м о м – у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).
Ж у п а н – теплий верхній чоловічий суконний одяг.
З а п а с к а – жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.
З а р і н о к – пологий берег річки, вкритий рінню.
З а с т а й к а – житло чабана-гуцула в полонинах.
З б і р ж а к (збіржаник) – візник.
З г а р д а – намисто з монет або хрестиків.
З е м с ь к и й – службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.
І з в о р – яр.
І м б р и к – казанок.
К а л а б а т и н а – топке місце, калюжа.
К а п а р а н – верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.
К а р м а з и н – сукно малинового кольору.
К а р н а в к а – металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.
К а р у ц а – хура, віз.
К а т р а г а – курінь.
К а ш и ц я – дерев’яна обшивка берегів.
К е п т а р – у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.
К и ч е р а – гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.
К н а к – поліційна дільниця.
К о в б а н я – глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.
К о з а р – козячий пастух.
К о н с е к в е н т н и й – послідовний.
К о п и л – тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.
К о р с е т к а – верхній жіночий одяг – безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.
К о р у г в а, к о р о г в а – прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.
К о т в и ц я – якір.
К р е с а н я – капелюх.
К у н я – волоть очерету.
К у ф а – дерев’яне відро.
К ч у л а – овеча вовна.
Л а з а р о н і – волоцюга.
Л і с а – огорожа, сплетена з хворосту.
Л у д і н н я – тут: одяг, вбрання.
Л ю б а с – коханець.
М а й – мабуть.
М а л а й – вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.
М а н н а – тут: молоко.
М а н т а – плащ.
М а р ж и н к а – худоба.
М о к а н – горець-чабан.
М о л ь ф а р – чарівник.
М о с к а л ь – вояк, солдат.
М о ц у в а т и с я – боротися, мірятися силою.
М р и ч – туман, імла.
Н а б і л – молоко, молочні продукти.
Н а б і р – у борг, без грошей.
Н а м і т к а – покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.
Н е г у р а – туман.
Н е д е я – дика вершина гори.
О б о р а – відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.
О б о р і г – повітка на сіно.
О б р і к – січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.
О д а л і с к а – служниця або наложниця в гаремі.
О к о – міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.
О с л і н – переносна кімнатна лава для сидіння.
О с т р е в а – суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.
О т ч е н а ш – молитва у віруючих християн; мораль, нотація.
О ф і р а – те саме, що жертва.
О ч і п о к – старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.
П а з у в а т и (пазити) – пильнувати, стежити.
П а т е р и ц я – довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.
П і д т и ч к а – нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.
П і л – нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.
П і с т – період невживання скоромної їжі.
П л а й – гірська стежка.
П л і т – сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.
П л о в а – злива.
П о в и т и ц я – однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.
П о в і т к а – господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.
П о д е н н е – плата за кожен відпрацьований день.
П о д р и – полиці під дахом.
П о л у к і п о к – 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.
П р и м а р – сільський староста; примарія – розправа (управа).
П у д и т и – тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.
П у т и н а – дерев’яна посудина.
П у щ е н н я – останній день вживання скоромної їжі перед постом.