У ч е н ь
Я розумію це чудово:
Не спи, у класі сидячи,
Усе записуй слово в слово,
Іди додому та й учи.
М е ф і с т о ф е л ь
То вибирайте ж факультет!
У ч е н ь
У правознавстві щось принади я не бачу.
М е ф і с т о ф е л ь
За це я вас не винувачу:
Наука прáва — то не мед.
Закон, правá, правопорядок —
Все те прийшло до нас у спадок,
Передавалось, як лишай,
Із роду в рід, із краю в край.
Страждай, тому що ти нащадок:
Ум — безумом і злом добро стає,
А що у нас природне право є,
Про те нема ніде і згадок.
У ч е н ь
Тому, що досі думав сам,
У вас підтвердження знайшов я.
Чи не піти ж на богослов'я?
М е ф і с т о ф е л ь
Я б не хотів зле радить вам.
В науці тій обачним треба бути,
Щоб на слизьку дорогу не ступить.
Розлито стільки в ній таємної отрути,
Що трудно нам її од ліків одрізнить.
Найкраще й тут — одного лиш держіться
І на слова учителя кляніться,
Тоді вам прикростей не знать.
І взагалі, держіться слова,
І в храм пізнання путь готова.
У ч е н ь
Але ж до слів потрібно і понять!
М е ф і с т о ф е л ь
Авжеж, це так, міркуючи сумлінно;
Та де понять не стане, неодмінно
Словами слід їх підмінять.
Словами спорять на всі теми,
Словами творять всі системи,
Словам тим віри всі діймають,
Із слова букв не викидають.
У ч е н ь
Пробачте, я вам відбираю час,
Розпитуючи без упину,
Та хтів би я почуть од вас
Ще кілька слів про медицину.
Три роки швидко промайнуть,
А ще ж яка далека путь!
Та вже як хто покаже пальцем,
То ніби охітніше йти.
М е ф і с т о ф е л ь
(до себе)
Ну, мабуть, годі сухотú,
Явлюся знов, як чорт — зухвальцем.
(Вголос).
Дух медицини легко зрозуміть.
Великий і малий світ вивчити прийдеться,
А там — нехай усе ведеться,
Як Бог велить!
Тут нічого в премудрощах витать —
Не перевчиш усього і за вік;
Хто нáгоду зумів піймать,
То тільки й чоловік.
А ви збудовані як треба,
Та й смілість би у вас найшлась, —
І як повірите ви в себе,
То й інші теж повірять в вас.
Займіться, раджу вам, жінками:
В них охи й ахи цілий вік;
Тих самих лік
Всі потребують хворі дами;
Не надто грубо лиш зайдіть —
І всі до вас попали в сіть.
На титул ваш усі повірить ладні,
Що рівних вам у вмілості нема,
І мацайте собі усі красоти знадні,
Що інший жде роками задарма.
Щупніть їй пульсик, як годиться,
Метніть їй зір при тім палкий,
Візьміть за стан її стрункий —
Чи не тісна, мов, шнуровиця?
У ч е н ь
Оце воно! Тут видно, що і де.
М е ф і с т о ф е л ь
Теорія завжди, мій друже, сіра,
А древо жизні — золоте[35].
У ч е н ь
Немов крізь сон я слухаю все те.
За мудрі ради вам подяка щира;
Коли ж іще мене ви повчите?
М е ф і с т о ф е л ь
Я помогти готовий завше.
вернуться
35