І хто ж, по-твоєму, вони?
Ф р о ш
Стривайте лиш! Хай вип'ють ув охоту,
Я вúзнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Б р а н д е р
А л ь т м а є р
Ф р о ш
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
Їх може враз за карк схопити.
Ф а у с т
З і б е л ь
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?[42]
М е ф і с т о ф е л ь
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
А л ь т м а є р
Ф р о ш
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, цим разóм не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
А л ь т м а є р
(тихо)
З і б е л ь
Ф р о ш
М е ф і с т о ф е л ь
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Ф р о ш
М е ф і с т о ф е л ь
Велика хіть, та невеликий хист!
А л ь т м а є р
М е ф і с т о ф е л ь
З і б е л ь
М е ф і с т о ф е л ь
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнúну,
Й була у нього блоха…
Ф р о ш
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.
М е ф і с т о ф е л ь
(співає)
Жив цар колись в давнúну,
Й була у нього блоха;
Мов рідную дитину,
Він ту блоху кохав.
Велів кравця позвати.
Прийшов к ньому кравець:
«Поший мерщій паняті
Штанці і жупанець!»
Б р а н д е р
Хай нагадать кравцеві не забудуть,
Щоб пильно міру добирав,
Бо він пропав, навік пропав,
Якщо штанці у брижах будуть.
М е ф і с т о ф е л ь
вернуться
А цей чого немов кульгає? — Згідно з християнськими легендами, диявол став кульгати, відколи був скинутий із неба в пекло і при падінні зламав собі ногу.
вернуться
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріппаха (село між Ляйпціґом і Наумбурґом) — місцевий вираз, що означав за часів Ґете незграбного вайла.