І знать яги я б не хотів!
Хіба ж ти сам не звариш зілля?
М е ф і с т о ф е л ь
На те нема мені дозвілля,
Скорій змощу я тисячу мостів[46].
Тут треба, крім знання і вміння,
Диявольського ще терпіння.
Тут звільна діє дух не рік, не два,
Поки як слід те вариво вшумує;
Яких приправ не потребує
Він для чаклунського питва!
Хоч чорт навчив його варити,
А сам не вміє сотворити.
(Зирнувши на мавп).
Які ж гарнесенькі звірки!
Оце такі в яги служкú.
(До звірів).
З в і р і
В гостині!
Крізь димар
Пішла аж до хмар!
М е ф і с т о ф е л ь
Чи довго ж буде там баритись?
З в і р і
Та поки будемо тут грітись.
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Ф а у с т
Чи де ще є подібна бридь?!
М е ф і с т о ф е л ь
Е, ні, із ними говорить,
То це мені з відрад відрада!
(До звірів).
Скажіть же, кляті потерчата,
Що вам тут дідько заварив?
З в і р і
Нізчимну юшку для старців.
М е ф і с т о ф е л ь
Тоді в вас публіки багато!
М а в п í й
(підліз і лащиться до Мефістофеля)
Зіграймо у кість
Мені на корúсть —
Дай виграти грошей!
Я дурень в біді,
А стану тоді
Розумний, хороший.
М е ф і с т о ф е л ь
Була б щаслива мавпа, як ніхто,
Коли б уміла грати у лото.
Тим часом мавпенята грають великою кулею і викочують вперед.
М а в п í й
Оце земля:
Летить, кружля,
Не знає впину;
Бряжчить, як скло,
Бо в ній дупло
На всю нутрину;
Блищить, мигтить,
Кругом ряхтить, —
Гляди, мій сину,
За рухом стеж,
Бо розіб'єш її до решти
І сам за те ж
Тоді помреш ти.
М е ф і с т о ф е л ь
М а в п í й
(здіймає решето)
Як злодій хто —
Воно ураз покаже.
(Біжить до мавпи, щоб та подивилась крізь решето).
На, глянь в решето!
Ну, злодій хто?
Хоч знає, не каже!
М е ф і с т о ф е л ь
(підходить до вогню)
М а в п í й
Який ти дурбан!
Та це ж казан.
Чудні в тебе мислі!
М е ф і с т о ф е л ь
М а в п í й
Ось нá помело
Та й сядь тут у кріслі.
(Садовить Мефістофеля на крісло).
Ф а у с т
(дивиться в дзеркало, то підходячи, то одступаючи од нього)
Який чудовий вид одкрили
Свічада чари тут очам![48]
Ой осінú мене, Амуре легкокрилий,
Щоб я до неї враз домчав!
Ах, тут стоять доводиться мені;
Коли наблизитись я хочу —
Вже бачу я в тумані, мов у сні,
Ту постать чарівну жіночу.
Невже ж така у жінці є краса?
Невже в цьому простягненому тілі
Вмістилися всі неба чудеса?
Невже таке і на землі б ми стріли?
вернуться
…Скорій змощу я тисячу мостів. — За народними віруваннями, чорти є будівниками мостів (звідси «чортів міст»).
вернуться
Це що, решето? — Коскіномантія (ворожіння на сито чи решето) була поширена з найдавніших часів серед різних народів, у тому числі і в дореволюційній Росії та в Україні. Особливо часто застосовувалась ця ворожба для пізнання вбивць і злодіїв.
вернуться
Який чудовий вид одкрили / Свічада чари тут очам! — Фауст бачить у дзеркалі образ Гелени.