Ф а у с т
М е ф і с т о ф е л ь
Говориш ти, мов Ганс Ласій[56],
Що на всі любі квітки жаднúй
І думає, що кожна честь
І ласка лиш для нього єсть;
Цей шлях бува часом трудний.
Ф а у с т
Пане магістре Похвальний,
Не треба моралі, то марна праця!
Ось тобі слово моє тверде:
Як те дівчатко молоде
Цю ніч мені в руки не впаде,
То опівночі ми мусим розстаться.
М е ф і с т о ф е л ь
Зміркуй, що можна, а що ні!
Два тижні треба буде мені,
Щоб тільки знайти якусь приключку.
Ф а у с т
Мав би я часу сім годин,
То і без чорта, сам-один,
Звів би таку гарненьку штучку.
М е ф і с т о ф е л ь
Говориш, як француз-пустак;
Тобі все шкода й невигóда.
Яка ж одразу насолода?
Тоді кохання буде всмак,
Коли ти здалеку зайдеш
І фіґлі-міґлі поведеш,
Доскочиш кралі шляхом інтриг,
Як знаєм ми з італійських книг.
Ф а у с т
М е ф і с т о ф е л ь
Та годі, ти мені обрид!
Щоб спокусить оте дитя,
Не будьмо поквапні без пуття,
Тут штурмом нічого кидáтись,
Треба до хитрощів удатись.
Ф а у с т
Добудь од неї мені що-будь!
Дай у покої її побуть!
Дістань хустину з грудей її,
Підв'язку з ніжки милої!..
М е ф і с т о ф е л ь
Щоб бачив ти, що я тобі
Допомагаю у цій журбі, —
Нам нíчого довго зволікати,
Сьогодні зводжý до її кімнати.
Ф а у с т
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, вона буде в сусідки сидіть,
Тим часом ти можеш помріть [у виданні Фоліо 2003 р. — «А ти тим часом можеш мріть»].
На самоті, в оселі тихій,
Про неї, про майбутні втіхи.
Ф а у с т
М е ф і с т о ф е л ь
Ф а у с т
Та не забудь їй дарунків, гляди ж!
(Пішов).
М е ф і с т о ф е л ь
І за дарунки вже? Ну, будеш успіх мати.
Є в мене сила тайників,
Давно закопаних скарбів —
Там треба буде дещо взяти.
Невеличка чистенька кімната.
М а р ґ а р и т а
(заплітаючи і підв'язуючи коси)
Щó б я дала, щоб хто сказав,
Який то пан мене займав!
Такий у нього пишний вид,
Одразу знать вельможний рід —
Це мов написано на чóлі,
А то б не давав собі так волі.
(Виходить).
М е ф і с т о ф е л ь, Ф а у с т.
М е ф і с т о ф е л ь
Сюди, та тихше, ось сюди!
Ф а у с т
(постоявши хвилю мовчки)
М е ф і с т о ф е л ь
(обнишпорив очима кімнату)
вернуться
Говориш ти, мов Ганс Ласій… — Типізуюче власне ім’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний… — Іронічне типізуюче власне ім’я (в оригіналі — Mein Herr Magister Lobesan).