— Небагато. Іштван дуже замкнений, неговіркий, друзів у нього немає. Але знаю, що він ще й тепер її кохає.
— І не залицяється ні до кого?
— Наскільки мені відомо, ні. Хоч, стривайте… — Естер трохи завагалася. — Кілька днів тому він випадково познайомився з офіціанткою одного ресторану. Вона, здається, подобається йому. Він дуже самотній і зовсім знервувався.
— А що ви знаєте про цю офіціантку?
— Тільки те, що мені Іштван розповів. — І Естер детально передала Олайошу історію знайомства Іштвана і Свою.
— Дозвольте спитати ще одне?.. — завагався Олайош.
— Будь ласка.
— А які у вас стосунки з Краснаєм?
Дівчина зашарілася.
— Ми хороші друзі. Він ділиться зі мною всім. Признався навіть, що та офіціантка подобається йому як жінка.
Олайош задумався.
— На вашу думку, — озвався він через деякий час, — Краснай чесна людина? Така, за яку можна спокійно ручитися?
— Так, — рішуче одказала дівчина. Потім з гіркотою додала: — А можна в наші дні знайти людину, яка поручилася б за свого друга чи співробітника? Крім Голуба, не знайшлося нікого, хто сказав би хоч слово за Іштвана, хоч інші викладачі теж добре знають, який він талановитий і чесний. Я розмовляла з кількома. Одні знизували плечима, інші всього-на-всього сказали: «Знаєте, людині не заглянеш у серце», а треті взагалі нічого не говорили.
— Ви неправі, — засміявся Олайош, — крім Голуба знайшлася ще одна людина, яка стала на захист Іштвана.
— І що ви думаєте робити? — зацікавилась дівчина.
— Ще не знаю, — одказав Олайош. — Певно, напишу від свого імені доповідну статс-секретареві. А можливо і в партійні органи.
— Це не партійна справа, — зауважила дівчина. — Іштван безпартійний.
— Зате я партійний. А це справа мого сумління. Партія дбає не лише про членів партії, її цікавить і доля безпартійних. Бо коли ми турбуватимемось тільки про себе, тоді безпартійними займуться інші. Все залежить від того, чесна людина Краснай чи ні.
— На мою думку, він чесний, — з глибоким переконанням промовила дівчина.
— Тоді треба боротися за нього. Це для нас справа честі. І ця боротьба мусить увінчатися успіхом, якщо ми дружно візьмемось за справу. Голуб, я… і ви.
— А чим я можу допомогти? — спитала дівчина. — Охоче зроблю все, що від мене залежить.
— Ось що! — Олайош задумався. — Підіть у той будинок, який вам назвав Краснай, і дізнайтеся, чи справді там жила дівчина на ім'я Майя, чи знають там Красная, може, хтось його пам'ятає. Це було б дуже важливо.
— Гаразд, піду, — погодилася Естер.
— Значить, домовилися, — сказав Олайош і підбадьорливо всміхнувся дівчині. — Про все інше поговоримо іншим разом.
Через годину Олайош зустрівся з підполковника Челеї і доповів йому про свою розмову з Естер.
— Ясно, — задумливо протягнув підполковник, коли Олайош закінчив свою розповідь. — Гейзо, можна розраховувати на твою допомогу?
— Звичайно, — відказав Олайош.
— В такому разі підтримуй зв'язок з дівчиною. Пізніше скажу, як діяти далі. Увечері подзвоню тобі.
— Добре, — кивнув головою Олайош. — Як ти гадаєш, написати мені доповідну статс-секретареві?
— Напиши, — порадив підполковник.
Вони попрощалися. Челеї повернувся на роботу і викликав Коцку.
— Ну, товаришу старший лейтенант, що нового? — спитав він.
— Нічого особливого, — розстроєно відказав Коцка. — Сліди пальців на пістолеті дуже стерті, неясні. Вони нам нічого не дадуть. Фреді — на мою думку, це був він — користувався гумовими рукавицями. На жаль, на папері відбитки пальців теж стерті і не мають практичної ціпи.
— Але ця записка все ж таки багато про що говорить, — сказав підполковник.
— Текст?
— Ні, шрифт.
— Шрифт? — здивовано перепитав Коцка.
— Подумай. Хотілося б, щоб ти сам додумався. Бо коли ми незалежно один від одного дійдемо до тих самих висновків, тоді буде більше підстав вважати, що вони правильні.
— Гаразд, я ще раз уважно перегляну записку.
— Олайош розмовляв з Естер Боруш, — інформуєш Коцку підполковник. — Мої припущення в основному підтверджуються. Хлопчина випадково встряв у цю компанію! Єву Шоні він раніше не знав. Тепер тільки один факт залишається не зовсім ясним.
— А саме?
— Чому отой Каллош збрехав, що поліція ще до дисциплінарної справи зацікавилась Краснаєм? Складається враження, що він поставив перед собою мету добитися виключення хлопця з університету.
— Певно, сердився на нього, — висловив припущення Коцка.
— Це ще не причина для того, щоб ввести в оману керівні органи, — заперечив Челеї.