…Іштван прокинувся від того, що машина раптом зупинилася. «Все ж таки я спав», — майнула думка. Шофер вийшов. Через відчинені двері в машину увірвалось холодне повітря. Хлопець здригнувся і остаточно прийшов до пам'яті.
— Щось сталося? — спитав він і теж вийшов.
— Нічого особливого, — одказав водій. — Треба міняти помер.
— Може, допомогти?
— Не треба, — відмовився водій і приступив до роботи.
Взявши з багажника інструменти, він зняв номерну табличку і натомість причепив іншу, з жовтою основою — номерний знак дипломатичного корпусу.
Хлопець з інтересом стежив за швидкими рухами чоловіка. Закінчивши роботу, водій поклав у багажник інструменти і стару номерну табличку.
— Далі повезти вас не можу, — звернувся він до Іштвана. — Це було б небезпечно. Ідіть цією дорогою, через десять хвилин дійдете до Веспрема. Незабаром звідти вирушає швидкий поїзд у Будапешт. Ним ви доберетеся до місця.
— Ви угорець? — спитав хлопець.
— Яке це має значення?.. Завтра о сьомій вечора чекатиму вас у міському парку відпочинку перед рестораном «Гундел». Дайте мені документи, які ви одержали у Відні. У поїзді і в Будапешті, якщо треба буде — пред'явите власні документи.
Хлопець вийняв з кишені документи, підготовлені для нього капітаном Клерком, і віддав їх водієві, який тим часом сів уже за кермо.
— А тепер слухайте мене уважно, — строго звернувся шофер до Іштвана. — Якщо вас затримають, всіляк, заперечуйте, що були у Відні. Назвіть адресу в Сомбахеї. Там підтвердять, що всі ці дні ви були в них і не залишали квартири.
— А що мені казати, коли спитають, звідки я знаю цих людей?
— Вони давні знайомі вашого батька. Перед війною господар кілька місяців жив у вас. Три тижні тому ви зустрілися в Будапешті і він запросив вас… Ясно?
— Так, — сказав здивовано хлопець.
В душі ворухнулось якесь неприємне відчуття.
— Тоді рушайте, — тоном наказу кинув йому шофер і, не подавши Іштванові руки, ввімкнув мотор. Ніч поглинула невелику машину.
Іштван пішов до Веспрема. Незабаром перед ним відкрилася панорама невеликого міста, залитого електричним світлом… «Щось тут неясно, — напружено думав хлопець. — Я дав би собі відтяти голову, що цей чоловік не шофер. Можливо, це один з друзів капітана Клерка. Він добре володіє угорською мовою, але по акценту відчувається, що він не угорець».