Челеї схвильовано підійшов.
— Обережно, не обірви дріт!
— Ні, не бійся… — Коцка діяв швидко.
— Певно, мікрофон. Цікаво, де встановлено магнітофон?
Приймач гримів і тріщав, поглинаючи голоси двох чоловіків.
— Бейло, очевидно, тут спарений мікрофон. Бачиш два дроти?..
Трохи далі провід у пластмасовій ізоляції зникав у фарфоровому ізоляторі.
Старший лейтенант підвівся.
— Ось він входить у стіну. Десь тут має бути і мікрофон.
— Розколупай стіну, — тихо наказав підполковник.
Коцка зігнувся і заходився колупати кишеньковим ножиком штукатурку. В передпокої задзвонив дзвінок. Вони прислухалися. Челеї подав знак, що він вийде. Коцка припинив роботу і чекав, тримаючи напоготові пістолет. Він почув уривки розмови, потім скрип дверей. Підполковник повернувся з юнаком.
— Цей товариш розповість про результати розтину, — сказав Челеї.
— Письмового висновку ще немає, — мовив юнак. — Але всі дані говорять про те, що йдеться про вбивство. Дівчину вбито невідомою лікарям отрутою. Під лівою груддю виявлено ледве помітний слід уколу, крім того, в праву руку, під ліктем, маленькою, на думку лікарів, спеціальною голкою, зроблено ін'єкцію у вену. Про вбивство свідчить і той факт, що під нігтями дівчини лишилися шматочки чужої шкіри. Очевидно, перед вбивством була сутичка, хоч на тілі жінки не знайдено ніяких синців. На думку поліцейського лікаря, який керував розтином, шкіра зідрана з кисті руки людини з чорною чи темно-каштановою поростю.
Молодий слідчий попрощався і пішов. Челеї з товаришем повернулися в кімнату. Коцка знову взяв свій ножик і почав працювати. Челеї відривав далі плінтус, стежачи, куди веде провід. Він зник за широкою шафою. Ретельно оглянули шафу, яка була так щільно приставлена до стіни, що між задньою дошкою і стіною не можна було просунути навіть дрібну монету.
— Цс! — почув він шипіння Коцки. Підполковник глянув туди. Старший лейтенант жестом покликав його. Підійшовши ближче, Челеї побачив у руках Коцки спеціальний мікрофон.
— Хитра штучка! — прошепотів Коцка. — Звук входить через отвори штепселя.
— Загорни у щось, — сказав Челеї. — Почекай, я знайду якусь хусточку. — Він відчинив шафу і витяг вовняний шарф. Коцка накрутив шарф на мікрофон, підійшов до приймача і зменшив силу звуку.
— Дріт тягнеться за шафу, — констатував підполковник.
— Відтягнімо її, — запропонував Коцка. Вони заходились коло шафи вдвох, але не могли навіть зрушити її з місця.
— Годі надриватися, — сказав підполковник. — Здається, тут ми знайдемо щось цікаве.
— І я такої думки, — погодився з ним Коцка. — Розкривається таємниця квартири дипломата.
— Або починається нове ускладнення, — мовив Челеї. — Адже він користується дипломатичною недоторканністю…
— Начхати мені на це! Я зайду туди все одно, хоч би він користувався заступництвом святого Петра, — кинув Коцка. — Недоторканність не дає права на шпіонаж.
— Не гарячись, хлопче…
Коцка. не відповідаючи почав викидати з шафи одяг. Спорожнивши її, заходився ретельно оглядати. Потім спинився і задумався. Челеї, як колишній журналіст, небагато тямив у техніці, зате Коцка в цій галузі був справжнім майстром.
— Бейло, у тебе, часом немає кишенькового ліхтарика? — звернувся він до підполковника.
— Ні, я навіть лупи не взяв з собою.
— А може, провід настільної лампи такий довгий, що дозволить піднести її сюди?
Старший лейтенант узяв лампу і поніс до шафи.
— Трохи не те, що нам треба. Увімкни світло і посвіти мені, — попросив він.
Челеї освітив лампою середину шафи. Коцка уважно оглянув гладеньке внутрішнє облицювання, але нічого особливого не побачив. Тоді він обмацав пальцями. У лівому верхньому кутку був ледве помітний вузенький паз.
— Знайшов! — вигукнув Коцка і протиснувся у шафу. Присвітивши запальничкою, уважно оглянув підозріле місце. В стіні шафи була невеличка квадратна кнопка. Він злегенька натис на неї. Щось ледве чутно клацнуло, потім почулось тихесеньке гудіння. Задня стінка шафи відсунулась наліво, утворилася широка щілина. В ній виднівся одяг. Коцка поліз далі.
— Це вже другий будинок, — прошепотів він. — Шафа вбудована в стіну.
— Виходь, — почув він голос Челеї, — і спробуй зачинити вхід.
Коцка натис на кнопку. Знову щось клацнуло, і задня стінка шафи з тихим дзижчанням стала на своє місце.
— Пройду в сусідню квартиру і перевірю її, — з нетерпінням заявив старший лейтенант.
— Спокійно, Коцко, — спинив його підполковник. — Поквапністю можна зіпсувати справу.