— Скажіть, друже, — озвався Голуб. У його голосі відчувалася рішучість. — Даєте слово честі, що не вчинили нічого протизаконного?
— Даю! Найбільша моя провина — я нічого не сказав про батька навіть після того, як дізнався, що він живий.
— Значить, я можу виступати на ваш захист?
— Якщо ваша ласка, пане професоре. Я можу тільки заявити, що ніякого злочину не вдіяв. Проявив звичайну необачність, оце і вся моя провина.
— Гаразд, синку. Для мене цього досить, — мовив Голуб. Він сів і знову запалив сигарету. — Я хотів би спитати ще одне: чому ви зненавиділи свого батька?
Іштван схилив голову і заходився нервово крутити пальцями китиці скатертини, якою був накритий стіл. Дівчина теж зацікавлено глянула на хлопця, але бачила тільки його схилену голову і коричневу від загару шию. Коли Іштван підвів голову, його очі були вологі.
— Він убив дівчину, яку я кохав! — сказав хлопець ледве чутно.
— Ваш батько її вбив? Нічого не розумію! Хто вона, ця дівчина?
— Майя. Студентка, — була відповідь. Естер дивилась на Іштвана широко розкритими очима. Про це він їй ніколи не говорив.
— Саме так, пане професоре, він убив її. Не власноручно, звичайно. Майя була єврейка. Він закликав до розправи своїми статтями і дослідженнями. Я дуже кохав Майю і ніколи не прощу батькові її смерті.
— Коли це було?
— 16 жовтня 1944 року. На другий день після того, як партія нілашів захопила владу.
— Ваш батько був членом цієї партії?
— Так. Він був запеклим фашистом, найближчим співробітником професора Маля.
— І ви дуже кохали ту дівчину? Адже тоді ви були ще хлопчиком…
— Мені тоді минуло дев'ятнадцять, — відповів тихо Іштван. — Я ще й тепер її кохаю. Коли ж довідався, за яких обставин вона вмерла, то ще більше покохав її. Вона поводилась як герой.
— Розумію, розумію… — промовив Голуб. Він вийняв нову сигарету, знову запалив і в глибокій задумі випустив хмарку диму. — Ось що, друже. Ідіть зараз додому. Напишіть апеляцію і завтра подайте її в ректорат. Зрозуміли?
— Так.
— Потім прийдете сюди, закінчите роботу по аналізу крові, перевірите правильність підрахунків. Доки я продовжуватиму тут досліди, ви щодня будете приходити сюди! Ясно?
— Так, пане професоре.
— Завтра вранці я поговорю з Каллошем. Тримайте себе в руках. Ми не допустимо, щоб вас виключили. Правда, Естерко?
— Правда, пане професоре, — радісно закивала головою дівчина.
Іштван з полегкістю зітхнув і помітно заспокоївся. У Голуба великий авторитет. Як-не-як — він відомий вчений. Коли він втрутиться в справу, усе, певно, владнається. Юнак підвівся:
— Велике вам спасибі, пане професоре. Значить, завтра прийду. — Він вклонився.
— Вище голову, друже! — підбадьорив хлопця вчений. — Усе буде гаразд…
Молоді люди вже спускались з сходів, коли Голуб покликав Іштвана.
— Вже пізненько. Ви, може, проведете Естерку додому?
Професор хитрувато примружив очі і всміхнувся. Він усміхався ще й тоді, коли за молодими зачинилася хвіртка.
— Де ти живеш? — озвався тихо Іштван. — Бачиш, я навіть цього не знаю.
— На вулиці Батхіань, — відповіла дівчина.
— Можна тебе провести?
— Ти виконуєш наказ професора?
— Ні, ні, — заперечив Іштван. — Я все одно провів би тебе.
— Це дуже люб'язно з твого боку.
Хлопець запитально глянув на неї. Він повеселішав, став спокійніший. В очах заіскрився колишній вогник.
— Ходімо пішки.
— Як хочеш, — всміхнувся Краснай.
Вони довго йшли, не промовивши жодного слова.
— Іштване, — озвалася нарешті дівчина, — ти дуже кохав її?
— Дуже.
— Розкажи про неї.
— Що саме розповісти?
— Усе. Яка вона була? Чому ти її кохав?
— Яка була?.. Висока, струнка. На чверть голови вища, ніж ти. Темне волосся спадало до самих плечей. Завжди весела. Мріяла стати скульптором. Любила усе красиве. Оце і все про неї. Чому кохав її? Не можу сказати. Людина ніколи не шукає пояснення, чому кохає. Якщо ти була закохана в когось, ти знала, чому кохаєш?
— Я ще нікого не кохала, — відповіла дівчина.
— Коли прийде до тебе кохання, Естерко, ти зрозумієш, що це таке. Людина неспроможна пояснити це почуття, буває, що й бореться проти нього. Та кохання все ж таки перемагає.
— Незабаром буде п'ять років, як Майя загинула. І ти й досі кохаєш її? Чому ти такий самотній? — Дівчина зупинилась, обернулась лицем до хлопця.