--- Що ти таке кажеш, Кароле? --- обурено вигукнув Теймур.
--- Хвилинку, Теймуре. Я здається розумію, що хоче сказати чарівник. --- призупинила його обурення Хета.
--- Я теж знаю! --- Не вгавав Теймур. --- Що ми немічні і слабодухі, і не зможемо за себе постояти!
--- Ти помиляєшся. Я зовсім цього не вважаю. --- спокійно відповів Карол. --- Ти мий друже, сильний І спритний воїн. Довів це не в одному бою. Та інколи діяти на пролом дуже небезпечно. Напевне ми зможемо здолати піратів коли зустрінемось з ними. Але якою ціною? Не всі на нашому кораблі володіють мечем так добре як ти, і в бою будуть жертви. Та навіщо це нам, якщо можна їх уникнути. Тільки для того, щоб вдовольнити своє самолюбство?
--- І що ти пропонуєш? --- випередивши обурення Теймура, спитав Пек.
--- Те, що і одразу, здатися в полон. Пірати буз будь яких зусиль, і втрат з нашого боку захватять наш корабель і доставлять нас в Далмарію.
--- Можливо ти правий, але ж все одно доведеться звільнятись з полону. --- Не вгавав Теймур.
--- Друже, покладись на мене. Якщо ми загинемо в бою, хто допоможе нашим донькам? --- поклавши руку на плече друга, спитав Карол.
Теймур нічого не відповів, лише в знак згоди похитав головою. Чарівник подивився на інших, всі підтримували його план.
До Далмарії залишилось кілька миль, коли спостерігач з вежі повідомив про незнайомий корабель, що йшов на зближення на повнім ходу.
--- Пам’ятайте про наш план! --- ще раз нагадав усім Карол, хоча це, мабуть, було зайвим.
--- Ми пам’ятаємо, не хвилюйся. --- відповів за всіх Пек. Його обличчя було похмуре, і дуже змарніле.
--- Що з тобою, капітане? --- розхвилювався за товариша чарівник.
--- Розумієш Кароле, я тобі ніколи не розповідав про своє минуле. Я колись вже потрапляв в полон. Коли я ще був юнгою, майже хлопчиком, наш корабель захопили пірати. Всіх, кого вони не вбили, продали в рабство. П’ять років я, прикутий до весел, провів у рабстві. Лише дивом мені вдалось врятуватись. Навіть через стільки років мені сниться обличчя піратського капітана. В нього був розсічений в якомусь бою рот. Губи були розділені шрамом майже посередині, і його зуби, наче ікла стирчали на зовні, а звали його Гарден.
--- Тобі страшно?
--- Ні. Бридко. Я не хочу знову відчути себе полоненим.
--- Розумію. Я тобі обіцяю, що це не надовго.
--- Я вірю тобі. Тому і погодився співпрацювати.
Карол з вдячністю потис капітану руку.
Піратський корабель наближався. Загарбники стояли вздовж борту зі зброєю напоготові. Тільки но кораблі зблизились борт в борт, на «Севілу» полетіли гаки, що намертво з'єднали судна. На капітанському місткові чарівник і Пек побачили ватажка піратів з вишкіреними як ікла зубами. Вони перезирнулись між собою, зрозумівши один одного, та спромоглись не виказати своїх почуттів. Карол вийшов на перед з піднятими до гори руками.
--- Вельмишановний капітане… --- звернувся до пірата чарівник. --- … ми мирні мандрівники і не хочемо кровопролиття. У нас е трохи золота, можливо ви візьмете його замість наших життів, а нас відпустите.
У відповідь почувся голосний регіт. Пек заскреготав зубами, і мабуть кинувся б у бійку, якби Карол не заступив йому шляху.
--- Заспокойся, капітане. --- ледь чутно прошепотів він йому.
--- Якби ти знав, як це важко. --- так само тихо, відповів Пек.
Сміх на піратському кораблі стих. Натомість почувся голос їхнього капітана.
--- Нехай всі інші кинуть свою зброю і піднімуть руки. Виконаєте мій наказ, залишитись живими. Та відпустити я вас не можу. Мені потрібні раби, а з того що я бачу, раби з вас вийдуть непогані. Хіба що, оця краля стане мені за коханку, і залишиться зі мною. --- тицьнув пальцем в Хету піратський ватажок.
Задзвеніла об палубу кинута зброя.
--- Ну от і добре. --- вишкірив ікла пірат. --- Зв’яжіть їх .
Його підлеглі швидко виконали наказ. Головний пірат зайшов на «Севілу». Він пихато походжав вздовж ряду полонених в зад, перед. Потім зупинився навпроти Хети.
--- Ну щ, красуне, підеш до мене? Чи бажаєш як рабиня вовтузитись у бруді.
--- У бруді краще, ніж цілувати твою слиняву пику. --- грубо відповіла бранка, і з огидою плюнула Гардену проміж очі.
Озвірівши від люті, пірат вдарив Хету в обличчя. Плато хитнувся щоб захистити кохану, та Пек підставив йому ногу, і чоловік впав, чим розсмішив піратів.