--- Ну якщо заперечень немає, то до роботи. --- скомандував Карол.
--- Та немає заперечень. --- махнув рукою Плато. --- Та все ж краще було б викинути їх за борт. Вони ще нам доставлять клопіт, поминіть моє слово.
Ніла і Луна тренувались наполегливо, вперто. Вони не по дитячому міцно тримали в руках свою зброю. В спарингах, що їм влаштовували їхні вчителі, дівчатка
Легко перемагали своїх опонентів. Учениці бились люто з ненавистю в поглядах, тому наставники були впевнені, що дівчатка перетворюються на таких самих чудовиськ, як вони самі. Вони поспішили з гарною новиною до свого владики. Темхус був задоволений таким результатом. Залишилось тільки дізнатись хто ж них двох, володіє чарівною силою, і тоді справу можна буде довершити. Сила багатьох поколінь білих магів буде в служінні Магри. І вже ніщо не спинить її переможної ходи по всесвіту. Лише Наріта бачила що відбувалось з дітьми коли вони повертались до своєї кімнати. Як тяжко страждала Ніла, і з якою ненавистю проклинала Луна цей жорстокий світ. З кожним днем вони все сильніше бажали звільнення. Дівчатка вигадували різні способи втечі з старого замку, та не знали як повернутися до Світу Людей. Світу яскравого, ласкавого, рідного, яким його змальовувала для них нянька. Та все ж дівчата не втрачали надії. Вони вірили що цей час неодмінно настане.
--- Скажи Наріта… --- якось звернулась Ніла до няньки --- … наші батьки ще пам’ятають про нас?
--- Звісно, дитинко моя. --- посміхнулась у відповідь няня. --- вони не змогли забути вас за такий короткий проміжок часу.
--- Хіба дванадцять років це мало?
--- Це для нас пройшли роки, а у Світі Людей лише дванадцять днів. --- пояснила Наріта.
--- Днів? --- здивовано вигукнула Луна, почувши їхню розмову.
--- Саме так дитинко. --- підтвердила свої слова нянька. --- Я не знаю якого віку були ваші батьки, та вони залишилися такими самими як і в час вашого народження.
--- Я сумую за ними. --- у Ніли на очах виступили сльози.
--- Не рюмсай. Ми обов’язково щось вигадаємо, і втечемо з відси. --- заспокоїла сестру Луна.
--- Я в цьому впевнена. --- З гордістю за дівчат, мовила няня.
Наступний ранок був як і всі інші. Поснідавши, вихованки жерців прийшли на навчання. Прослухавши лекцію про велич Магри, дівчата вийшли у двір для тренувань. Відчинились головні ворота. Охоронці завели в замок юрбу брудних, знесилених важкою працею рабів. Сьогодні був той день коли в замку міняли прислугу. Це відбувалось кожні півроку. Тих хто відбув тут свій термін відправляли в головний замок як жертв для Магри. Будівля наповнилась зойками і благаннями про помилування. Ніхто не бажав вічно горіти в утробі злого божества. Та жерці були невблаганні. Тих хто останні півроку прислуговував тут виганяли як непотріб. Один з знедолених спіткнувся і впав. На нього одразу посипався град ударів. Ніла бажаючи захистити бідолаху хитнулась вперед, та сестра заступила їй дорогу. Вона міцно, до болю стиснула її руку.
--- Якщо ти зараз захистиш його, то підпадеш під підозру. Він все одно вже мертвий, а тобі і мені ще потрібно жити. --- прошепотіла вона на вухо дівчині.
Ніла притихла. Її обличчя наче скам’яніло. Вона розуміла наскільки сестра права, та серце розривалося від болю. Головний вихователь уважно спостерігав за ученицями, і потирав від задоволення руками. «Діти байдужі до чужих страждань. Вони майже наші спільниці!» --- розмірковував він. --- «Ще півроку і їх можна буде взяти на церемонію вшанування Всемогутньої Магри.»Скоро все скінчилось. Зміну повели в нижчі приміщення, попередніх вивели геть. Замок знову занурився в мертву тишу. Дівчат погукали на обід.
--- Мені зараз нічого в горло не полізе. --- тихо промовила Ніла.
--- Мені теж. --- погодилась з нею сестра.
--- Як ти можеш, все це, так спокійно переносити? Вони ж звірі!
--- Вони завжди були нечестю. --- спокійно відповіла Луна. --- Ці їхні клики, кігті, ящерові морди… Я все це більше бачити не можу.
--- Про що ти кажеш? Які кігті?
--- Я про жерців і їхню звірину подобу. Чи ти їх вважаєш красенями.
--- Не красені, але не такі страхіття якими ти їх описуєш. Звичайна людська подоба.
--- Ні! Вони схожі на гидких ящірок! --- знову заперечила Луна. --- Вони завжди були такими!
Ніла уважно подивилась на сестру. Луна була роздратованою від того що їй не вірять, і не розуміють її. Дівчина не знала як все це пояснити. Чому вони з Луною вихователів бачать геть по різному.
--- Можливо, все це, нам зможе пояснити Наріта. --- здвигнула вона плечима, і першою пішла до їдальні.