--- Тепер тобі доведеться ще нас і полікувати.
Карол, у відповідь, ствердно похитав головою. Затримка виявилась довшою ніж планувалось. Та нарешті вилікувані і сповнені сил друзі рушили далі. Невдовзі кам'яна пустеля скінчилась. Шлях стрімко спускався вниз в зелену долину. Там, серед дерев, виднілись якісь будівлі. Мандрівники поспішили вниз і сховалися в заростях.
--- Як гадаєте, нас не помітили? --- пошепки спитав Теймур.
--- Хто знає? --- здвигнув плечима Плато.
--- Будемо сподіватись що ні. Пірати відчувають себе в повній безпеці. Не думаю що вони скрізь виставляють варту. --- висказався Карол. --- Треба підійти ближче і роздивитися що це за поселення.
Пролізши через густий чагарник мандрівники опинились на околиці невеличкого селища. Будинки тут були збудовані з глини і нетесаного дерева, дахи на них з сухої трави. Біля кожної будівлі чорніли клаптики обробленої землі, де витикалась нещодавно посіяна городина. Чулось кудакання курей, і блеяння овець.
--- Мабуть тут живуть селяни. --- здогадався Плато.
--- Цікаво, чи немає тут піратів? --- спитав, наче сам у себе, Карол.
--- Треба підійти поближче, може когось побачимо. --- вирішив чарівник.
--- Можна я піду. --- обізвалась Хета. --- Жінка не викличе сильної недовіри, і легше буде зблизитись з місцевими мешканцями.
--- Ти маєш рацію. --- погодився Карол. --- Іди але будь обережна. Краще якщо ти зустрінеш якусь тітку.
--- Спробую.
Хета зникла за крайньою будівлею. Вона обережно проходила поміж будівлями, намагаючись когось вгледіти. Та село наче вимерло. На наступному подвір’ї почувся шурхіт у хлівові. Хета завмерла за рогом будинку. З сараю вийшов невисокий, кремезний чоловік, він тримав у руці якусь посудину. Якусь мить жінка спостерігала за ним, потім насмілилась визирнути. Селянин завмер, а потім позадкував назад до будівлі.
--- Не бійтесь мене. --- тихо проказала Хета. --- Я не завдам вам шкоди. Я не місцева, і хочу дещо у вас спитати.
Переляканий господар визирнув на зовні. Жінка підняла до гори руки показуючи що вона не має наміру нападати. Чоловік осмілів і вийшов.
Хвилини чикання виявились довгими. Карол з друзями вже почали хвилюватися.
--- Треба було іти комусь з нас. --- першим обізвався Плато.
В його голосі відчувався неспокій.
--- Хета вправний і сильний воїн. --- заспокоїв його Теймур. --- Не кожен чоловік здатний на те, на що здатна ця жінка.
Він виявився правий. Хета з'явилась несподівано. Поряд неї був хтось з місцевих. Вона махнула друзям щоб ті виходили зі сховку і йшли до неї. Чоловіки вийшли їй назустріч.
--- Чому так довго? Ми вже злякались за тебе. --- підійшовши до дружини промовив Плато.
--- Треба ж було все роздивитися. --- оправдовувалась жінка.
--- Хто з тобою? --- спитав Карол.
--- Він порався біля свого господарства, і я зрозуміла що це не пірат. Його звуть Девон.
Чоловіки привітались.
--- Що це за поселення? --- спитав у Девона чарівник.
--- Мої предки жили тут здавен. Коли острів захопили пірати, то обернули нас на рабів. Тепер все, що ми виростимо, віддаємо їм.
--- Як часто вони тут з’являються?
--- Раз у два тижня.
--- Хто ще, крім вас і піратів проживає на острові?
--- Ближче до храму, є ще одне поселення. Там пірати тримають рабів привезених з різних місць. В основному майстрів: зброярів, ковалів, теслярів та інших.
--- Зрозуміло.
Карол почухав потилицю, потім знову запитав:
--- В тому поселенні і біля храму багато охорони?
--- Я був там кілька разів. Нас зганяли туди в день вшанування Магри. Я бачив до півсотні піратів і десять жерців храму. Більше нікого. --- відповів Девон.
Трохи помовчавши селянин добавив:
--- Пірати дуже сильні. Хоч їх не так і багато та здолати їх неможливо. Ми одного разу виступили проти них. То пірати покидали нас як дітей, хоча повстанців було у двічі більше. Тоді загинуло багато народу. Більше ми не намагались звільнитись. --- сумно закінчив свою розповідь Девон.
--- Ми віримо тобі. Нам довелось з ними зіткнутись. Хоч ми і не вступали в відкритий бій та силу їхню ми відчули. --- промовив Карол. --- В якому напрямку храм?
--- Туди. --- вказав пальцем селянин.
Подякувавши чоловікові за допомогу, мандрівники вирушили у вказаний бік. Бід прикриттям рослинності іти було безпечніше. Сонце вже не дошкуляло. І якби не сумні обставини, то ця мандрівка здавалася б лише прогулянкою.
--- На кораблеві було десь чоловік з тридцять піратів. Значить для охорони Далмарії залиши близько двадцяти. --- порахував чарівник.