--- Не забувай про жерців. --- нагадав Теймур.
--- Самим нам не впоратись. --- висловив свою думку і Плато.
--- Я з тобою згоден.
--- А якщо заручитись підтримкою рабів? --- мовила Хета. --- Майстровий люд не затуркані селяни. На думаю що вони змирилися зі своєю долею, становище рабів не всіх влаштовує.
--- Ти права треба спробувати цим скористатися. --- погодився чарівник. --- Нам би лише до храму потрапити!
Лише коли Алагір торкнувся обрію мандрівники дістались до храмового міста. Воно різко відрізнялось від поселення селян. Будинки тут були з каменю і вкриті черепицею. Вулиці як промені відходили від головної площі так, що з околиці міста добре було видно напівзруйнований храм. Друзі помітили на його стінах якийсь рух.
--- Жерці намагаються храм відбудувати. --- здогадався Карол.
--- Значить Темхус ще користується цим храмом. --- висловився Теймур. --- Аммана не помилилась.
--- Боги не помиляються! --- сердито сказала на те Хета.
--- Так. Я забув що вона божественна. --- оправдувався Теймур.
--- Годі сперечатись. Треба обміркувати як діяти. --- встряв в суперечку чарівник. --- Скоро стемніє. В нас зовсім мало часу!
--- Давайте постукаємо в крайній будинок. --- запропонував Плато.
--- Давайте. Вибору в нас однаково немає. --- погодився Карол.
Друзі підійшли до будівлі і сховалися за рогом. Уважно обдивилися вулицю. Ніде жодного руху. Карол вийшов зі сховку і тихо постукав у двері.
--- Хто там? --- почувся за дверима чоловічій голос.
--- Ми мандрівники і шукаємо де б переночувати. --- відповів чарівник.
--- Хто? --- голос за дверима був настільки здивований, що Каролові стало самому смішно, за свою невдалу брехню. Він спробував виправити становище:
--- Впустіть будь ласка. Нам необхідна ваша допомога. Пірати в нашому селищі викрали дітей, нам потрібно їх відшукати.
Засув клацнув. Двері відчинились. На порозі з’явився господар будинку.
--- Так би одразу і казали, а то мандрівники! Мене звуть Замер.
--- Вибачте. Та ми не знали як визвати вашу довіру. --- виправдовувався Карол.
--- Та знайшли ж як. Тут і так достатньо обману, тільки правда викликає довіру. --- мовив на те чоловік. --- Хоч від піратів ніякі засуви не врятують. Ви щось про дітей казали?
--- Так. Двоє немовлят. Ви щось можете нам повідомити? --- запитав Теймур.
Господар показав гостям на лаву що стояла вдовж стіни, пропонуючи сісти. Мандрівники сіли. Вони були сама увага. Всі четверо не зводили з господаря очей.
--- Майже два тижні назад, ми бачили як пірати привезли двох жерців. Ті тримали на руках маленьких дітей. На вигляд їм було не більше року. --- розповів чоловік.
--- Куди вони їх діли? --- запитав Карол.
--- Віднесли до храму. Робітники, що його відбудовують, казали що бачили як ці жерці пройшли крізь стіну за вівтарем, і назад вже не повернулися.
--- Стіна за вівтарем. --- задумливо повторив чарівник. --- Саме там і знаходиться прохід який нам потрібен.
--- Самим нам не пробитися. --- скрушно похитала головою Хета.
--- Ви хочете пройти слідом за жерцями? --- поцікавився господар.
--- Хочемо. --- хитнув головою Карол.
--- У хромові роботи не припиняються ні в день, ні в ночі. Робітники змінюють один одного. Якби ви переодяглись, то легко могли б потрапити в середину. Скоро до роботи ставатиме нічна зміна. Я теж піду з вами і допоможу.
--- Ви смілива людина. --- поплескав по плечу господаря, Теймур.
--- Мені набридло слугувати цим покидькам. Мене і брата захопили десять років тому. Ми підіймали проти піратів повстання та не вдало. Тоді загинув мій брат. Я поклявся що не підкорюся, і покараю негідників рано чи пізно. Тут я не один такий. --- люто і впевнено промовив чоловік.
--- Якщо це насправді так, то слушного часу і не вигадати. --- відповів на ті слова Карол. --- Більшість піратів в морі. Якщо потрібна зброя, я вам, з нею, допоможу. Я чарівник.
--- Зброя в нас є. Ковалі потай викували багато мечів і списів. Треба тільки згуртувати людей і спрямувати в потрібному напрямку. --- повідомив Замер.
--- Скільки на це піде часу?
--- Думаю не багато. Зараз я відведу вас до однієї людини він у нас найбільш авторитетний. Його всі поважають. Ім’я йому Ермс.
--- Добре. --- погодився Карол.
План дій, сам собою, вже складався в його голові. Зустріти Замера, було для них великим везінням. Мабуть Боги Світла і Добра сприяли їм як могли! Першим вийшов господар. Він роздивився навкруги і не помітивши ніякої небезпеки погукав решту. Минувши кілька будинків, чоловік завів своїх нових знайомих в маленький провулок, і підійшовши до непримітної будівлі постукав. За дверима завовтузились.