--- Я все зроблю, щоб виплодок чародіїв опинився в нашому світі, і став одним з нас! --- пообіцяв Темхус.
Магра у відповідь вдоволено зареготала і щезла в глибинах вогняної бездни.
--- До побачення, мамо. ---- прошепотів, наче сам до себе верховний жрець, потім обвів очима присутніх: --- Ви все чули?
Жерці ствердно закивали головами.
--- У нас в Світі людей багато боржників. ---- продовжував Темхус. --- Вони за свої жалюгідні душі нададуть потрібну інформацію. Нам залишиться лише діяти. Тому вирушайте туди і без дитини не повертайтесь!
Останні слова верховний жрець прокричав майже в істериці. Та жерці стояли в нерішучості.
--- В чому справа? --- прогарчав Темхус. Вид люті, на зовні, почало виходити його звіряче нутро. Присутні в страхові посунули від нього. Лише в одного вистачило сміливості пробубоніти:
--- Але ж, Володарю, всі переходи зруйновані.
Темхус трохи охолов.
--- Бовдури! Що б ви робили без мене! На потрібній нам планеті є острів Далмарія. На ньому живуть пірати. Вони служать Магрі. Храм Повелительки там залишився майже не ушкодженим. Хоч колодязь і зруйновано, прохід для мене і для вас залишився.
Темхус ткнув своїм жезлом у стіну позаду свого крісла. Стіна здригнулась і тьмяно засвітилась. За якусь мить вона перетворилась у повітряну субстанцію, крізь яку можна легко пройти. Чим жерці і скористувались…
Після весілля Карол і Теймур разом зі своїми дружинами, по проханню Орнагула, залишилися жити в його замку. Учням старого чарівника вже був час вирушати в світи, і шукати там власного місця. Орнагулу не хотілося доживати свій вік на самоті. Та й помешканню не вистачало жіночих рук. Мілена і Тума відразу заходились на свій смак і розсуд прикрашати оселю. Карол хотів було спинити їхні старання, та господар замку не дозволив.
--- Тут завжди було трохи не затишно. Хоч я сам створив це житло, ці квіти на вікнах і фіранки що повісили жінки, зробили його теплим і ріднішим. Хіба ти, мій хлопчику, не помічаєш цього?
--- Помічаю. Та я гадав що вам це не сподобається. --- трохи зніяковів Карол.
--- Ну що ти! --- засміявся старий. --- Я завжди жив у своєму власному світі, і майже не звертав уваги на своє оточення. Мілена і Тума наче два промінчики світла зігріли скам’янілу душу, і змусили подивитись навколо іншим поглядом. Тепер мені хочеться у світлій, затишній кімнаті просто сісти перед комином, загорнутися в теплий плед і спокійно подрімати не хвилюючись ні про що.
Молодому чарівникові було приємно, що вчитель оцінив старання жінок, і більше не перечив новим господиням. А ті, дізнавшись що їх підтримує сам Орнагул, просто не могли зупинити свої фантазії. З них так і фонтанували різні ідеї. Спочатку заставили квітами всі куточки, вікна і кімнати у самому замку. Каролові і Теймуру по всяк час доводилось тягати горщики з землею , і воду щоб поливати рослини. Потім вирішили засадити все подвір’я квітучим чагарником і трояндами. А на останок, у най затишному куточку двору, спланували дитячий майданчик бо обидві були вагітні, і їхні круглі живити смішно тирчали під спідницями. Чоловікам сподобалась їхній замисел. Та уявивши скільки прийдеться працювати, в них голови пішли обертом. Карол хотів було все на чаклувати, та Мілена заперечила, і сказала що в те що робиш для своїх рідних,треба вкладати душу, а не чари. І вже тут, чоловіки приклали всі свої таланти і вміння. Жінки були в захваті від результату їхньої роботи. Щастя і радість лились рікою в цих старих стінах. Орнагул не міг натішитись спостерігаючи за молоддю. Як він прожив стільки років, не маючи всього цього? Єдиною розрадою для Орнагула були його учні. Та з ними він завжди був суворий і вимогливий. В замку ніколи не лунав сміх і музика. І тепер наче надолужуючи згаяне, старий дурів наче дитина, і сам був у захваті від своїх витівок. Карол навіть начав побоюватись за його самопочуття. Та все обійшлось.Та все ж життя в замку не було таким безтурботним як здається на перший погляд. Молоді пари займалися не лише улаштуванням свого родинного гніздечка. В кожного з них були і інші справи. Мілена і Тума майже щодня навідувались до поселення рибаків де створили безкоштовну лікарню. Карол служив головним чарівником при королівському дворі і турбот в нього вистачало. Теймур вивчав морську справу. Наставником у нього був капітан Пек. Вони разом з командою Пека відремонтували «Зірку» і вона виглядала як нова. Спокійні хвилини випадали дуже рідко. Одного вечора Карол з Міленою прогулювались недалеко від замку. Весь рік рослинність тут була скудною, та весна радувала безліччю яскравих квітів. Жінка зривала квітку за квіткою і складала до в букет. Вона вдихнула його аромат і мовила: