--- Ми так і будемо стояти, чи ти нарешті мене впустиш. Мене можуть помітити охоронці.
--- Тевій? --- в голосі Луни було стільки здивування, що визвало у чоловіка посмішку.
Дівчина поступилась і впустила його до кімнати. Тьмяне світло освітило його постать. Жінки вперше побачили його без обладунків. На вигляд він був лише на кілька років старшим за дівчат. Його натреноване тіло склало гарне враження. Луна підійшла ближче і зазирнула йому в обличчя.
--- Через забрало я бачила лише твої очі. Мені завжди було цікаво побачити твоє обличчя.
--- Сподіваюсь я не потвора. Адже тут немає люстра, щоб можна було побачити себе з боку. Та і обладунки ми знімаємо лише перед сном. --- ніяковіючи промовив Тевій.
Дівчина обережно торкнулась його чола і чорних схожих на орлині крила брів. Потім приторкнулася щоки, і ніжно провела по ній. Те що вона побачила зачарувало її, і не тямлячи що робить, вона поцілувала Тевія просто в соковиті, трохи пухлі вуста. Від несподіванки у хлопця перехопило подих. Та Луна швидко отямилась і засоромившись відійшла до вікна.
--- Взагалі то, я сподівався на вдячність, але не на таку щедру. --- сам червоніючи, і запинаючись сказав Тевій.
Щоб зняти ніяковість, втрутилась Ніла.
--- Ти дістав мотузку? --- спитала вона.
--- Так. Та невпевнений що вона достатньо довга. --- відповів хлопець.
--- Треба перевірити. --- запропонувала Наріта. --- Розмотаємо і спустимо з вікна. Якщо вона закоротка порвемо простирадла і доточимо.
Мотузка була достатньої довжини, і діждавшись поки внизу пройде патруль, втікачі почали спускатися. Першою до низу, обв’язавши мотузкою, опустили Луну. За нею, землі за межами замку, торкнулася Ніла. Потім мотузку довелось затягти назад до кімнати, бо знову наближалась варта. Луна і Ніла в цей час сховалися неподалік за купою каміння. Коли небезпека минула, Тевій спустив Наріту, і нарешті сам приєднався до жінок.
--- Якщо ми залишимо мотузку так, то патруль її одразу помітить. Ми не встигнемо далеко втекти. --- зрозуміла свою помилку Луна.
--- А ми її зараз сховаємо. --- запропонував Тевій.
--- Це як?
Хлопець витяг зі своєї торбини алебарду і стрілу до нього. Він прив’язав кінець мотузки до стріли, прицілився і випустив її у вікно з якого вони щойно спустились. Все вийшло досить вдало, і мотузки майже не було помітно.
--- Як тобі вдалося дістати зброю? --- спитала Луна.
--- Я поцупив її у нашого командира. Він єдиний хто не здає свою зброю до зброярні. --- відповів Тевій.
Почулось наближення охоронців. Втікачі знову для сховку використали купу каміння. Їх переповнював страх і хвилювання. Бо якщо варта запідозрить щось, їм не уникнути покарання. Та все обійшлось. Вартові не дуже роздивлялись навкруги. Вони пройшли майже поряд, про щось тихо перемовляючись, і невдовзі зникли з поля зору. Зітхнувши з полегшенням, жінки і хлопець пішли геть від проклятого ними замку. Ішли майже всю ніч у непроглядній темряві. За весь цей час вони ні разу не відпочили. Наріта не була фізично загартована як її молоді супутники, та з останніх сил намагалась не відставати. Відчуття небезпеки додавав жінці сили. Та вони були не безмежні. Перечепившись через якогось валуна, Наріта впала і вже не могла підвестись. Ніла першою помітила відсутність жінки.
--- Стійте. Наріта відстала. --- гукнула вона.
Втрьох вони повернулись назад, і за кілька метрів знайшли Наріту. Жінка сиділа обпершись спиною об камінь.
--- Чому ти не гукнула нам? Ми тобі б допомогли. --- присіла поряд неї Луна.
--- Я тільки заважаю вам. Без мене ви зможете зайти набагато далі.
--- Як ти можеш таке казати? Ми тікаємо, щоб ти могла залишатись з нами. --- попрікнула її Луна. --- Ось ми трішки відпочинемо, і всі разом підемо далі.
Зловісні очі-місяці сховалися за обрієм. Небо, закутане у важкі хмари, почало трохи світлішати. Це на Планету мертвих прийшов день. Стало видніше, та не на багато. Все ж втікачам вдалось розгледіти неподалік старий шурф, який вів у глиб планети. Це могло стати для них непоганим сховком на перший час.
--- Я провірю чи можна туди спуститися. --- визвався Тевій.
--- Я з тобою. --- не відпустила його самого Луна. --- Там може бути небезпечно.
Хлопець не заперечував. Вхід до шахти виявився не глибоким, і в неї легко було спуститися. Внизу Тевій і Луна знайшли проржавілу масляну лампу. В ній було трохи оливи, і їм вдалось її запалити. Тут, в низу, втікачі не боялися, що вогонь побачать їхні переслідувачі. Вони уважно роздивились навколо. Знайшли кілька ще не палених факелів, які шахтарі використовували для освітлення шурфів.