--- Тут навіть квіти пахнуть магією.
--- Це тобі здається. Квіти пахнуть квітами. --- відповів чарівник і простяг дружині руку, допомагаючи присісти поруч.
--- Після всіх тих пригод,що ми пережили, цей спокій мені здається якийсь не справжній. Наче все це не надовго. І чим ближче до пологів, тим тривожніше в мене на душі. Таке відчуття,що за мною хтось спостерігає. Хтось не добрий. --- Мілена важко зітхнула.
--- Ти перевтомилась. Ви з Тумою майже не відпочиваєте. Це в твоєму стані не добре. Не треба хвилюватися. Я зможу захистити тебе і нашу дитину.
---- Я в цьому не сумніваюсь, та все ж побалакай з Орнагулом.
---- Неодмінно. Хоча б для того щоб заспокоїти тебе. Та я впевнений він скаже те саме що і я.
Карол погладив кохану по спині і ніжно притис до себе.
За вечерею було весело і гамірно. Теймур поділився з друзями мрією про власний корабель. Тума аж охнула від захоплення. Решта теж його підтримали, і разом почали мріяти куди вони попливуть коли корабель буде готовий. Орнагул не втручався в розмову, а лише посміхався тонкими, схованими в бороді вустами. «Молодь!» --- думав він.---« В них все життя попереду. Можна мріяти досхочу, і втілювати ті мрії в життя. А мої мрії залишились в минулому. Здається що я і народився старим». Орнагул зітхнув і встав із за столу.
--- Пробачте, але мені старому, час відпочивати. --- вибачився він перед молоддю.
Карол з Теймуром , в знак пошани теж підвелися.
--- Я допоможу вам дійти до кімнати. --- визвався Карол.
--- Не треба. Я хоч і старий, та ще в змозі дійти до опочивальні.
---- Я проведу. --- Наполіг молодий чарівник. ---- Мені потрібно з вами побалакати.
Коли Карол з Орнагулом вийшли, Теймур провівши їх поглядом сказав:
---- Останнім часом старий зовсім здав, хоча і намагається бадьоритися.
--- Він старший за наших батьків в кілька разів. В кожної людини свій час відходити у вічність. Безсмертні лише боги. Час вчителя майже добіг кінця. --- продовжила його думку Мілена.
---- Як ти можеш так спокійно про це говорити. Орнагул нам як рідний. --- обурилась Тума.
--- Не сердься, подруго. --- перервала її Мілена. ---- Я повністю згодна з Теймуром. Та як Орнагул буде доживати своє життя, зараз залежить від нас.
В цей час Карол сидів поруч з учителем в кімнаті старого. Він розповів про побоювання Мілени, і чикав поради.
--- Темні сили завжди будуть загрозою тим, хто служить добру. Твоя дитина народиться особливою, і успадкує чарівну силу. Але проявиться вона не одразу. І що маля принесе в цей світ, зло чи добро, залежить від виховання. Сподіваюсь ви з Міленою будете гарними батьками.
---- І я сподіваюсь. Та все ж, мене це трохи бентежить.
--- Я б і радий тобі щось порадити, та я ніколи не був батьком, лише наставником, а це зовсім інше. Час все розставить на свої місця.
Час спливав дуже швидко. Тишу нічного замку пронизав жіночий зойк. Це Тума, підвівшись напитись води, несподівано відчула страшний біль в низу живота. Повитуха, що вже кілька днів ночувала в замку, і лягала спати не роздягаючись, одразу опинилась поруч. Навіть Теймур не встиг швидше за неї. Пологи були стрімкі, і вже за кілька хвилин новоявлена мати обіймала свого первістка. Теймур стояв поруч і плакав від щастя. Його маленька донечка, безпорадно вовтузилась біля материнської груді, і смішно плямкала ротиком намагаючись вхопити сосок.
---- Ач яка бадьора. --- стомлено посміхнулась повитуха. --- Не вспіла з’явитись а вже тягнеться до цицьки. Ти годуй її дочко, годуй.
Тума розгублено подивилась на стару жінку:
--- Я не вмію.
--- Вмієш. Всі матері це вміють. Давай я тобі допоможу.
Повитуха поправила подушку об яку обпиралась породілля, трохи повернула їй руки і за мить дівчинка вже присмокталась до груді. Тумі спочатку було лоскотно, та несподівано все тіло пронизало відчуття ніжності і тепла, по щоках покотилися сльози. Теймуру здалося що жінці боляче. Він нахилився щоб допомогти, та повитуха спинила його.
--- Не турбуй, з ними все добре.
В двері постукали, і до кімнати зайшли Карол з Міленою. Кілька секунд вони стояли мовчки переводячи погляди то на щасливих батьків, то на новонароджену.
---- Хто це? --- майже пошепки спитала Мілена.
---- Дівчинка. --- посміхнулась Тума і ніжно погладила дитину по голівці.