--- Знаєш сестро, я не можу відірвати погляду від усього цього. --- звернулася до Севіли Федія. --- Мені здається, що все це марення. Ось я закрию очі, і все зникне. Ми знову опинимось у похмурому замку.
--- Не опинимось. --- посміхнулась Севіла. --- Тепер нас постійно оточуватиме ця краса, а ще ми скоро зустрінемось з нашими мамами. Татко розповідав, що моя мама дуже вродлива, і я на неї схожа.
--- Так, скоро. --- погодилась Федія. --- а от дочки Наріти, вже ніколи не побачать свою маму.
На очах у дівчини виступили сльози. Останнім часом Федія дуже змінилась. Знайшовши батька, вона відчула себе у безпеці. Їй вже не треба було самій захищатись, і вона дозволила собі стати просто слабою дівчинкою, і ця слабкість дивовижним чином личила їй.
Туламі був маленьким портовим містечком. В ньому була лише одна головна вулиця, на якій розташувалися контори торговців, магазинчики, готелі і питні заклади. Місцеві мешканці добре знали один одного. З ким би, чого не трапилось, одразу ставало відомо усім жителям, і навіть гостям Туламі. Зійшовши на берег, мандрівники одразу поспішили на ту вулицю.
--- Доцю. --- звернувся Теймур до Севіли. --- Саме тут, я вперше побачив твою маму.
--- І ти одразу закохався в неї?
--- З першого погляду. Колись я розповім цю історію.
--- А як, ти познайомився з моєю мамою? --- спитала Федія у Карола.
--- Це було за таких обставин. Що навіть важко в це повірити. Коли ми повернемося додому, мама сама тобі розповість. А зараз нам потрібно знайти людину, що була знайома з Нарітою.
--- Няня казала, що колись працювала в крамниці, де продавали скляний посуд. --- згадала Севіла.
--- Це гарна зачіпка. Гадаю, тут не так багато таких крамниць. --- підхопив ідею Теймур.
Попитавши перехожих, мандрівники з’ясували де знаходиться посудна лавка. Одразу туди і направилися. Прямо на порозі вони зіткнулися з дівчиною років десяти.
--- Дитино, ти не підсмажиш, де господар цього закладу? --- спитав Карол.
--- Он, за стійкою. --- показала дівчина.
Привітавшись з невисоким, лисуватим чоловіком, якого дівча назвало господарем, чарівник запитав:
--- Шановний, чи не знали ви жінки на ім’я Наріта?
--- Вона працювала в мене продавцем. Та нажаль два роки тому померла.
--- Про її смерть нам відомо. Ми її давні друзі. Вона прохала нас, якщо раптом з нею щось станеться подбати про її дітей. Нажаль, ми пізно взнали про її смерть. --- злукавив Карол.
Він же не міг розповісти крамареві, що узнав Наріту вже після її смерті.
--- Ви не знаєте, де зараз її діти?
--- Знаю. --- відповів господар лавки, і багатозначно глянув на шкіряний гаманець чарівника.
Карол поклав на прилавок два золотих кругляка. Чоловік швиденько згріб гроші, і показавши на двері відповів:
--- Ви щойно зустрічали меншу, Нілу. Вона інколи прибирає тут у…
Та мандрівники не дослухали крамаря і вибігли з крамниці. Добре що в цей час, вулиця була майже порожня. І вони помітили як дівчинка зайшла до одного з будинків в кінці вулиці. Діставшись до потрібної будівлі, мандрівники постукали у двері. Їм відчинила огрядна жінка.
--- Чого вам треба? --- грубо спитала вона.
--- Нам потрібно побачити Нілу. --- Виступила в перед Федія.
--- Навіщо вона вам?
--- Ми друзі її мами, і хочемо побалакати з нею.
--- У бідолашної Наріти було багато друзів, з усіма не перебалакаєш. А дбати про дітей довелося мені. Наче більшого клопоту в мене немає. --- затулила, прохід до будинку, своїми формами, господиня. --- Про що хочете балакати? Кажіть, бо не впущу.
Чарівникові знову довелося брехати.
--- Розмова піде про спадок.
--- Спадок? --- очі жінки заблищали від цікавості, трохи провагавшись, вона запросила неочікуваних гостей до будинку. --- Ну, тоді заходьте.
Ніла і її старша сестра, стояли неподалік дверей, і чули всю розмову. Та навіть голосу боялися подати. З усього було видно, що дівчата були залякані своєю опікункою. На єдине на що вони зважились без дозволу, це привітатися з гостями.
--- Ну, і що там про спадок? --- не запропонувавши навіть присісти, знову запитала господиня.
--- А заповіла Наріта, опіку над своїми дочками, Луною і Нілою, нам. --- Раніше за інших, обізвалась Хета.
--- Кому це, « вам»? --- виставивши у перед свої величезні груди, пішла у наступ на жрицю господиня.
--- Мені і моєму чоловікові Плато. --- не поступилась і на крок Хета.