Мілена прослідкувала за тим порухом очима.
--- Яке у неї чорне і густе волоссячко! Та і сама така смаглявка!
--- Красуня як і її матуся! Правда ж вона схожа на Туму? --- нарешті подав свій голос Теймур. Від хвилювання він у нього трохи хрипів.
Карол, заспокоюючи, поплескав друга по плечу. Та в самого тремтіли кінчики пальців, а до горла підкотив ком і він не міг вимовити ні слова.
---- Ну, що подруго? Тепер справа за тобою. ---- стомленим голосом промовила Тума.
Всі відразу зрозуміли, що жінці треба дати відпочити. Повитуха взяла з її рук немовля і переклала до колиски. Дівчинка міцно спала. Майже навшпиньки всі залишили кімнату.
Мілену дуже розхвилювали роди подруги і в ночі в неї теж почались перейми. Ще один дитячий голос порушив спокій вікових стін. Карол заглянув до кімнати, де народжувала його дружина. На порозі його перестріла повитуха.
--- Поздоровляю, у вас народилась чудова дочка!
--- Дочка? А син?
Жінка засміялась:
--- Син буде наступного разу.
Мілена побачила на обличчі коханого розгубленість, і першої миті не знала що сказати. Розчарування яке зараз відчував її чоловік боляче обпекло її серце. Вона відвернулася до стіни і заплакала. Каролові стало соромно за свою дурість.
--- Міленко, люба моя, не плач. Я дуже радий, що у нас дочка.
--- Справді? --- жінка витерла долонею сльози. --- Але ж я бачила вираз твого обличчя. На ньому зовсім не було радості.
Чарівник ніжно обійняв дружину і розцілував. Потім взяв на руки крихітний згорток і притис до грудей. Ніколи в житті він не відчував такої ніжності. Він гостро усвідомив, що доля цієї крихітки залежить від нього. Від його ставлення до неї, любові і піклування. Карол уважно подивився в очі дружині. Мілена відчула що він хоче щось сказати, і терпляче чикала цього.
---- Розумієш кохана, я постійно чув від Орнагула, що наша стобою дитина успадкує мою силу. Тому вирішив, що це неодмінно буде син. Я навіть подумати не міг, що у мене буде дочка. Тому і була така реакція, а зовсім не тому що я розчарований. Я дуже її люблю, і дякую що ти подарила мені таку красуню.
Мілена з полегкістю зітхнула, і провела рукою чоловікові по щоці. Він перехопив її руку і поцілував у пальчики.
--- Як ми її назвемо? --- спитала жінка, любуючись як її коханий пестить немовля.
--- Я не думав над цим. Ти як хочеш?
--- Федія. Правда гарне ім’я?
--- Гарне. --- погодився Карол.
--- А як назвали свою дочку Теймур і Тума?
--- Севіла.
--- Теж гарно. Але Федія краще. Сподіваюсь наші дівчатка будуть добрими подругами.
Малечу розмістили в одній кімнаті, їхні колиски стояли поруч. Нянька, яку найняли подружжя, мешкала теж тут. Мами вчились в неї доглядати за дітьми. Вони майже не полишали своїх крихіток. Спільні клопоти ще більше зблизили подруг. Вже пройшов майже рік з дня народження дівчаток. Життя в замку плинуло спокійно. Теймур втілював в життя мрію про свій корабель. Судно було майже готово, і за кілька тижнів планували всі разом відправитись в подорож по узбережжю. Карол вдосконалював свою майстерність чарівника, і щодня займався з Орнагулом. Саме сьогодні вчитель навчав його користуватись «Тарелю Пізнань». На вигляд це була золота таця з насипаною в нею срібним пилом. Старий поставив її перед своїм учнем.
--- Як воно діє? --- поцікавився Карол.
--- Ну мабуть я тут для того щоб і пояснити це тобі. --- трохи з серцем відповів Орнагул.
--- Вибачте вчителю, я хвилююсь. --- перепросив учень.
--- Піднеси праву руку над тацею, і з фокусуй свої думки на тій людині долю якої хочеш побачити. Тільки не заглядай далеко в перед, тоді важко зрозуміти знаки.
Карол зробив так як роз’яснив старий чарівник. Для більшої концентрації закрив очі. В його уяві чітко сплило миле дитяче личко Федії. Вона посміхалась і тяглась до нього своїми рученятами. Карол посміхнувся у відповідь і розплющив очі . Він бачив як срібний пил під його рукою почав рухатись. Спочатку він розлився рівним пластом по всій тарелі, а тоді на ньому з’явились знаки. Орнагул глянув на них і з його горла мимо волі вирвався стогін. Старий зблід і трохи не впав. Карол кинувся до нього.
--- Ти побачив знак? --- спитав у нього учитель.
--- Не встиг, я за Вас злякався.
--- Піди подивись. Не за мене тобі зараз треба хвилюватись.
Карол глянув на тацю, і теж зблід. На срібному пилу чітко вималювалось велике око, в якому замісто зіниці був зображений людський череп. Це знак Магри.
Чоловік перевів погляд на Орнагула:
---- Що це означає?
--- Про кого ти думав?