А найкращий доказ, що це не жарти, це те, що вони пускають з молотка материне ліжко!
Продають повітря, привидів… Аби відправити до них свого Ортензію, то спродали б його за ціною Людовіка XV! Бач, витончені, як ті горили! що мають, те і палять! Одначе скільки реверансів! Яке поклоніння ситуа-а-а-ації! то їхня верховна Богиня! глибинна сутність їхніх душ! Вони її вбивають повсякдень. Що маю ще тобі віддати, Батьківщино! Мій любий податківце! (він править з мене Петенові борги!) я пасую! Беберова шкурка не варта й ста су! Ста су? Це я розмахнувся! Розмахнувся, як у чотирнадцятому!
Сучасні люди — то справжній злочин! Якби сьогодні, вони б лишили Бастилію на місці і замкнули б там всіх нечестивих, закували б! усіх дурноголових писак, до роботи! батогом! двадцять шедеврів щодня! і начисто, і анонімно! Не спати! У вежу, арешт, хлясь, як у вісімдесят дев'ятому! Вони не забули!.. Може, вже зробили… Отут, де я тепер, наглядач страшне мурло! Геть не з тих, хто читатиме мій рукопис! Балданський йолоп! Приносить вранці мої папери і гамузом жбурляє мені межи очі… і вони ширяють по камері! і регоче, коли я рачки їх збираю… і показує, що мене розстріляють… і всі інші так само… Це у них у газетах мої фотографії, злочини й сотні подробиць… Як я продав план «Три чорти», Укську фортецю, Па-де-Кале, Ейфелеву вежу… й потаємні думки Ґамелена[45]…
Тепер вони мене бачать отут!.. і що?.. Усе доведено!.. От вона, правда речей: тюрма!.. «Він сидить!»
Мені до дупи їхні глибинні почуття! але зануда з сімдесят третьої, ото ревун! як сто віслюків! загострює мій біль! Загриз би! а писклява з сорок восьмої! Чую удари, гамсеління двічі на день… нова зміна… потім година-дві тиші, а потім знову!.. пронизливе бабське виття! дядьки гикають… Я знаю «дзвонарів», їх троє бовдурів, мов голі Геркулеси, у білих блузах, прийшли якось увечері, як споночіло… підняли з ліжника… усе порозкидали! усе літало в повітрі! сінник! ганчірки! Ах, я відчув, що молодію! знущання із «салаги»! дванадцятий полк! Діти! Які з балданців вояки!.. військове мистецтво ними не знане… Роблять спроби!.. чисто діти!.. та де там!.. от я вмію перевертати матраци!.. умів!.. Аж наче їх трохи шкода!..
Кривдили! «Ми ще прийдемо»!.. Шукали цигарки!.. О, я чую їхню роботу!.. тут… там… на поверсі… на іншому… гонг ударів, завивання! а потім тиша… спокій, накинутий силоміць! ідуть з поверху на поверх… але от що химерно, так це коли самогубство… смерч! уся сторожа! сходи гуркочуть! на всі п'ять поверхів!.. вся зграя!.. уся тюрма здригається від біганини! і десять будинків з клітками! «Повісився!» Увесь шурумбурум! усі до камери невдахи! У вішальника купа гостей! і музика! Сирени! сюрчки! собаки! Опера!
— А ви, любий Аеде, чого сподіваєтесь ви? Хіба ви ще не натерпілися? Ні? Герцог Аєр Вандомський[46] воліє, аби ви ґиґнулись на вулиці Репо[47]… ви повернетеся?.. здурів! рогоносець! правильна дія! Ну ж бо! У вас не забрали паска!.. а от і бантина! петля! і бувайте!.. Зауважте, ніхто не обіцяє, що вас підстрелять на вулиці Репо, як Деноеля біля Інвалідів!.. Це був би привілей!.. А може, на площі Згоди і п'ятсот тисяч глядачів!.. Ах, ностальгіє! туга за рідним краєм! стримуйте зітхання! Наступного року в Парижі! затямте, поете, в Парижі дурість, королева, а дурість — це не абищо! все одно доправлять мертвим! найкорисніше, найкраще зроблено!.. Ваша французька батьківщина, саме ваша, це Пер-Лашез… єдине місце, де вас не скривдять…
— Але труну оглянуть і тіло перевірять, чи це справді ви! саме ви! а потім спокій, справжній…
Інакше мовлячи, на вашу думку і здоровий глузд, я тут лишуся до скону днів своїх? Днів? пів днів! чверть днів!.. Ні, я чиню опір! Ні, йдіть до біса! Я починаю спротив! відповідальність? обов'язок? У мене Бебер, у мене Арлетта на свободі! У мене п'ять онуків у Лісі! мама, яку скільки не бачив, татка Фернана біля неї, я нікого не забув, шановний! ні солдата, ні хворого, ні коханки, ні клопоту, ні померлого! Нікого! Ні тридцять шість тисяч ніг, якими мені кортить дати вам дупняків!
— Крутійник! Боягузник! Відбрехач! нещирник! кнур!
— Не так прудко, любко! Приходьте зі своїми байками! за двадцять п'ять кроків вас продірявлять! Двадцять п'ять кроків? їх треба мати! Двадцять п'ять кроків де? у камері? тільки чотири!
45
46