Отак я його шпечу!
— Вішист! Нігерієць! Сигарник! Чорнопикий! Іди, нехай тобі встромлять… Карибець! реготун! нечемний? Джаз-бенд!
От як бадьорять вітаміни! Він розгубився… Такий нік, як і чема! Ах, Людовік XIV і ду-ду-ду! Ах, візії! Від них я теж лікую!
— Сімдесят п'ята стаття! Це я його так кривджу.
Це вже фінал!
Зникає…
Оцініть завзяття, тонус! п'ять, шість днів у шпетній формі! снага! аплодисменти! списую сторінку за сторінкою!.. олівцем високого престижу, ось він! а потім уже не так хвацько… затим ще гірше… знов імла в очах… бачу розпливчато… бачу в тумані… нічого не бачу… знову гавкаю, несуть у лазарет!.. На ношах!.. Якби у Френ[50], було б гірше?.. У сто разів!
— А у Вуппенталі[51], бешкетнику?
— А ваша піхвочка-тістечко? Зважте, я знав «Прозорого», коли вас уже потягнуло на нюанси, людину з Лондона, того, що відсидів тридцять років «у глибинах»! Дванадцять ходок! І кожного разу виходив свіжий, блідий, прозорий, аж світився, усі лиш задивлялись!.. «прозорий, наче бабка» жартував сам про себе! сам жартував! Ото вдача, ото оптимізм! чотирнадцять арештів! дванадцять ходок! А потім усе спочатку!
— Ну чисто янгол! захоплювалися всі…
І кінець кінцем відлетів… Конкретно!.. Його знайшли під ранок… уже холодного… майже нічого… майже не шкіра… кимось назвати вже не повертався язик… такий охлялий… і поховали вдягненим, у плащі, у капелюсі, в черевиках, у всьому!.. особливий привілей!.. капелан не схотів ховати голим… я теж худючий і теж не знаю капелана!.. втратив сорок вісім кіло! хоч би раз прийшов, падлюка! лютеранин за посадою! і папіста нема! Нікого…
Якщо серйозно, зізнаймося собі, двадцять місяців у камері, тридцять місяців, тридцять років, для вас це що!.. Ви ж іззовні!.. Це ж божий еліксир, коли ви ззовні!.. Вони ж усі дуріють від самолюбства, усі, хто ззовні! вони й не розмовляють! У них у всіх на пузі амулет, і вони гадають, що ніколи не впадуть!.. Приємних марень! Моліться й таке інше! Нехай триває Лурдське диво!.. Зірки тримають небо, без них воно б упало!.. на все цвяхи потрібні! Не баріться! Терезонька з Лізьє[52] ще виробляє химерні чудеса!.. А Вельзевул собі! Обоє завзяті! Головне, щоб усе танцювалося! подвійна гра! Я таких прагнень не маю, мені аби хоч трохи краще бачити і щоб не так паморочилося… і щоб пелагри трохи, не стільки… на перший погляд, наче нічого такого… Філіпп-Авґуст теж нажив пелагру… Вирушав у хрестовий похід красенем, а вернувся бридким, у зморшках, яга-бабним, золотушним… Я теж, як повернуся, то зле буде дивитися!.. А Жюль як утішиться!.. Жюль — мій особистий заздрісник, це навіть смішно… що я гарний, то він піниться, кривиться… «Ти ба, який Фердін гарний! Нічого не скажеш!» І вже! вже зуби клацають, уже себе ледь стримує!.. дали б ножа, убив би! найвище зло, абсцес! аж синіє! Нестримний… Радів би, якби я без зубів… Кожного ранку по три… по чотири… висмикую собі!.. Маю роботу! маю… розхиталися… О, звісно, є речі тяжчі!.. кокетство! Особиста повага!.. От ви, я бачу, не зворушені! Так, можна добре жити й без зубів! справді? Особливо в тюрмі! Тисячі й тисячі років в'язні втрачають зуби! а ви що хотіли?.. Нічого твердого в їжі, тільки перетерте! каші! ітеде… пухке! м'яке! пухке! саме м'яке!..
— А звідки це ви мовите, джентльмене, де це ви причаїлися-схоронилися від закону? доколи?
Чую запитання… Та я ні пари з вуст не звустну!.. усі газети торочили, і всі комюніке, і навіть так звані детективи, що я на такій-то паралелі, у такій-то країні, у такій-то фортеці!.. Маячня!..
Я високо на півночі, це все!.. Ще вище! Ні міста! Ні місця! Підкажи вам дещицю орієнтиру, абищицю азимуту, найвужчу стежку край села, найменшу гілку на кущі… і по всьому! скін! усі мокриці вже в дорозі! аж скачуть! репортери, шкуродери, мародери, легіонери! а я згорів!
Еге, він бачить, як я охляв!.. Не вагається, базікає! яку несправедливість я терплю!
— Ах, шановний магістре, Франція здуріла!.. Пекельне кіпрокво!.. ваш геній несе світло Європі!.. Бікіні для роману! Ах, знали б ви, як цього року берберам лічать ребра[53]!.. Ах! бо! бо! боли! болить! шановний магістре! Ах, це жах! гляньте-но, мені аж сли! сли! на! сохне! Жа! Жа! Люгі! Гідний! Жаху гідний!.. Всі ж бачать, як ва! ва! ва! вас! чавлять!.. А ваших во! во! рогів! на па! па! лю! Ах, скажіть мені, магістре! поговоріть зі мною! Ба! ба! Бастилія! Не знаю, що кажу! мівесяць! емоції, магістре! емоції! Скажіть мені, що певні! Тюрма — це так! ніщо! Надія! Свобода! ви ж не зрікаєтесь, магістре? Ах, я знав, що ви потішитесь! Запал! Слава! Честь! Перемога! Рака! Що! Що! Поки! де! Покидь! ки! Рака! Буце! гарня! Бачу гарно! Ні так, ні сяк! Ваш вид збляк! Чи їх краще на шам! шам! пур! чи на па! па! лю! Скажіть, магістре! Ах, мав би я тут апарата! ви ж знаєте?.. ваш голос! на платівку… кажіть! говоріть зі мною! з довірою! їх не оплакує жоден француз!.. до чого вас довели!.. Магістре! магістре! е! емоції!.. бідні ваші очі!.. усіх у піч! усе! тисячі печей! бридко! Мок[54]! ро! бридко!.. скажіть-но! скажіть же!.. крикніть! що ви найсильніший! присягніться, магістре! Ах, усьому край! без жодного жалю про жоден Кассель! десять тисяч! сто тисяч! двісті тисяч грилів! Ви б бачили сьогодні Францію! Ви б прилетіли до Бурже[55]! сорок тисяч букетів! нестимуть дівчатка! кайданки і все! Ви не уявляєте, як вас усюди славлять! Письменникус століття! не якась там замітка! «на першу шпальту!» на всю сторінку фотографій! і вашого кота! і жінки! і вашого блідого виду! і довгих патлів! і в палаці! і у Френі! про вас усі думки! Вам завдали такої кривди, що Франція тепер не може спати! Забрали! Утоптали! Обплювали! Та що там Бразіяк[56], він уже помер! Усім потрібні фото! платівки! слова! Усі хочуть м'яса й фотографій! Покажіть-но сідницю, де кровотеча! Ставайте тут, магістре! Магістре! Скидайте штани! Ставайте на коліна!.. На коліна! На коліна! Щоб краще було видно! Щоб усе було видно! і ваш вид теж, магістре! плачте! табурет теж! добре! ваш планшет! око!.. тріть!.. до крові!.. тля! ваше фото! вас скоро випустять? як ви гадаєте? Так! так! так! так!.. повторюйте отак за мною: «Я їх ненавиджу!»… з більшим виразом, дорогий магістре! з виразом!.. а тепер пустіть сльозу! заплачте!.. Ах, любий магістре, як на вас усі чекають! Ваш прутень звис?.. Можна так і написати? Хвороба? Морок? Померла мати? і дочка? й онуки? і дружина? плачте! лийте сльози! От! от! вже маю! Ах! Вінець розради! Звісно, він буде ваш! Пантеон для вас самого! Всіх інших винесуть! Не хочете? Голову в театр! ноги до біса! лоб до Сент-Шапель! який ви красень!.. а купер до Сорбонни!.. Ах, ваші вороги тепер вас шанують!.. Ах, ви побачите амністію! Еге ж?.. Еге ж?.. Еге ж?.. у вас смумніви? Але ж ми маємо підтримку пані Абетц! і графа Даладуль-д'Аєра[57]! і пана Тонтона з вулиці Абес! і архипатріарха Арсу! А поза тим то був кошмар! Я пришлю вам вітамінів! три пігулки щодень! і краплі! ви не проти? прийматимете? вас пройматиме? краплі «од усього»? знаєте? «од усього»? «од усього»? ви ж лікар? А як ваш роман? Феєрія? Феєрія ж?.. Все буде! Збадьоріться! Радійте! Ви молодий, магістре! Ще й який молодий! Хай живе! Орден! буде! у вас буде! побачите! Я вам усе прочитав!.. нагоди будуть! я принесу платівку! звук! голос! Обіймаю вас! Я вас обожнюю, магістре! Магістре! Я в сльозах! Обожнюю! Пишіть для нас! Пишіть красиво! Радійте. Магістре, радійте!
52
53
54
56
57