Тюремнику набридло… приходить, виводить.
Я знову сам.
Готовий вам довіритись! Маю маленькі таємниці, повірте!.. Чорт зродився не сам, а з поговору!.. Уся біда — зайві слова!.. Я розповім про температуру й навіть про вологість свого каземату! Ну от! десять… дванадцять… двадцять… мокриць пролазять попід дверима… Мені кінець!.. мокрицям плювати на замки!.. вони у себе вдома!
Цюняю під себе, ух! довго терпів… Він каже збадьоріться!.. Радійте! Молодий!.. Молодий мусить добре цюняти!
Я знову сам.
Та дружбан з камери напроти, з сімнадцятої, ото срач смертельний!.. «Єоп! Єоп!» без упину!.. От якби крок через коридор та й задушити?.. де взяти сили?.. спочатку оклигати!.. відірвати три, чотири клапті ран… щоб тюремник відчепився… той ніколи не відчепиться! дикун!.. а ще той бідний репортер! так мене полюбив! моє лице! мою пошинковану сраку! очі! сльози! усе полюбив!
Отож, усе зваживши, ба навіть обміркувавши, ні слова, ви не дізнаєтесь нічого! ні міста… ні місця… хоч приблизно… нічого!.. навіть про бриніння атмосфери… шелестіння верхів'їв… регіт мартинів на вітрі… шерех сніжинок… бо ж вони шерехтять!.. а вам зась!.. ні поховального дзень-дзеня… ні цвинтарних дзвонів… ні дзвіночків… я про цвинтар не навмисно… совине ухання… я про сов не навмисно… тут навколо ліси… і десь далеко, ген у далині, кораблі… я про кораблі не навмисно… і сирени нічні й денні… Ох, я романтизую не навмисно… Ви б прийшли й сказали: «Так! Він не бреше!» нарешті правду каже! Правду каже! От покидьок! вєрно! Нахристосити його! мученик! і музики! Насмілився! Наважився!.. Беру на зуб!
— На палю його!
Ви тільки це і знаєте!..
— Нехай! нехай! але спочатку два слова, пане президенте! два слова! Я міркую з президентом, я не з вами розмовляю! Я навіть з Лавалем розмовляв! Я його лікував! Я знаю, як говорити з президентами! З усіма президентами! Звертатись треба якомога вище! Мати померла з туги на самоті, на лаві на авеню Кліші, поки ви наліво і направо… і що? і що? Мені більше нікуди повертатися… у моїй квартирі на вулиці Ґавено шістнадцять разів мінялись пожильці… я вам казав про це на сторінці X! Y! Z! восьмий поверх, двері ліворуч!.. усе винесли, піди глянь! зашморгнули! пограбували! потрощили! страм без строку! Зачекайте з Історією! Це не все! Я теж Історія! Дошка для запису жахів! Та що там квартира на Ґавено, вона завжди була мені байдужа! Це тільки щоб вам дошкулити! зловісним вам усім злодюгам! і по одному, і всім разом! домудрували — «довічна конфіскація»! так тепер я вас люблю досмертно! як казав отой, що, схоже, забув прийти, мій так званий «чистильник[58]», гордий зі свого автомата шпанюк, сп'янілий від «мені нічо не буде», переможець у «жовтого карлика[59]», дістав би мого копняка, аби трапився: помста неминуча!