А потім повний швах! останні дні, фосфорні бомби!.. Він був не з тих, хто тікає… там, мабуть, і згинув, як був… якби був феніксом!.. подумайте-но, фенікс!.. тепер уже ніщо не фенікс!.. Тим паче Сен-Мало!.. і не Тодт[87], що все замислив! Трагічний епізод!.. Я вас спохмурнюю… не похмурнійте!.. Я розповім щось інше!.. Щось веселіше, от, приміром… Єпископ де Ла Серізе вертав з конклаву… надовго був затримався у Римі… Ах, як він тішився дорогою назад! Звівся на ноги у кареті… несила стримати захоплення: «Ах, дяка Богу! Ах, дяка небесам! Ах, святому духу! Ах, Сен-Мало! Ах, нарешті бачу миле місто!»
І геп! І падає з розчулення! і вже не дише!
От надприродна ваба цього міста… Але тепер, коли б він раптом повернувся в Сен-Мало, монсиньйора де Ла Серізе апоплексія б не спіткала!.. бо тут нічого не вціліло!..
— Все відбудуємо! кричать вони повсюди… Той зрадник, хто в це не вірить! Усі будівничі, громадські і цегельні комітети, усі достойники, що зводять догори, аби вивищити, що були винищили! гаразд! гаразд! я іже з ними! Відтворимо, створимо, спотворимо! Іже з тими, хто перезасновує, перелицьовує міста, мури, домівки, курники, жорству, цеглу, піщаник, пісківниці… За все беруся! Мене нічого не відтручує! Всім тисну руку! «Він колаборант! Я колаборант!» Слава згоді! Слава кераміці й черепиці! піщанику! гудрону! відходам будівництва! навіть тим, хто в мене все громив, я припускаю! От який я відбудовник! Але мені «ордер на арешт» на дупу приліпили!.. Усе налагодиться!.. ви мені тільки славу відбудуйте!.. «Фердінан-Конвульсотворець!» і мільйонні продажі, що аж інфляція! вальс мільйонів! Я знову багатію! і книгарні вже не знають, що робити… і сорок мільйонів французів (а ще й вісімдесят із заморських територій) вимагають кожен по дві! по три Феєрії!.. (як авта в Америці)… І тут з'являється Ісая… У нього у портфелі чотири книжки… чотири Феєрії!.. там у тюрмі… благає присвяти!.. це невідкладно!..
— Мені на літак! вам на літак! гукає.
Прямим рейсом.
— Ах, магістре любий, я вас обіймаю!.. Ось ваш карт-бланш.
— А ордер?.. Ордер?..
Це я прискіпуюсь.
— Там ним хіба підтертися! Підтертися!
Щойно це почув, як штанці скидає і шурх! отим! і глибоко!
— Слава Фердінанові! Слава Вандомській колонні! Слава юстиції! Слава ліхтарикам!
Це дослівно!
— Слава ліхтарям! я, моя черга! Любов! Любов! Свобода!
Ох і ретельний, забирає мене!.. без порушення присяги, нічого такого!.. без убивчого дзвінка по телефону!.. ніякого свинства по «прибуттю» до Бурже!.. квіти!.. Ох, я навіть не вирушу на Гірку! Я рвону просто на Ренн, на Сен-Мало… А там Ейнар у сльозах[88], так би мовити, знесилений з плачу… навпочіпки в руїнах… ворушить попіл… вже кілька років копирсається… копає… щось знаходить… скалку з пляшки, ніжку столу… То був його «Музей і Бістро»… клавішу піаніно!.. модель «Сюркуфа», чи не правда, мореплавство, абордаж, поплив до вогняного моря!.. А Ейнар плаче й плаче!.. Я копняком його виводжу з марень!..
— Мені маєток, швидко! це наказ! і щоб під боком плюскотіли хвилі!.. Досить копатися в уламках! оновлюймо! оновлюймо!
Я будь-що потребую домівки!
А він сидить у скалках і черепках! викопує з руїн… і ніби їх складає до уявних скринь… та скалки випадають з рук… Ой, ой, ой! він стогне, це ж була пляшка «Бону»! пляшка «Мому»! остання «Сен-Жоржа»! «Нюї[89]»! іще одна «Нюї»!
— Мерщій! даю ще копняка, досить нидіти! дві газові плити! дві фаянсові ванни! дві служниці, щоб двері відчиняли!
Маю дедалі ширші заміри!
— Два гаражі для чотирьох моїх велосипедів! Щоб усе було до Великодня! Чуєш! За затримку дванадцять мільйонів пені щоденно! і щоб без бліх!
От і вирішено справжню справу!
Усе з граніту! додаю я, ти архітектор чи руїна?
А ще і меблі! і «консолі»! і секретери!
У мене не лишилось жодних меблів! випарувалися всі стільці! комоди! балдахіни!.. судові виконавці, вуличні повстанці, або щось комусь на спогад, хто любить сувеніри… ліжка, простирадла, жах!.. Три столи а-ля Генріх І з цільного дерева, на аукціоні не було б ціни!.. Успадкували найцінніше, хоч я ще не помер… Так! врешті-решт помер!.. розподіл спадку відкрито… читайте оголошення в газеті… забрали ліжко моєї матері Маргарити і продали!.. наважилися все на!
Доля! Мушу здихати просто неба!..
Та ба, я знов вилажу на манеж! усе триває! грай, музико!.. я розкриваю карти, маю трьох тузів! я оселюся в са жу! в сажу! прикутий до стіни! він і труною мені буде!.. бетон чи цегла? Побачимо! Невикорінений! Що в мене заберуть іще у фонд держави?.. Я їх дістану і з потойбіччя!..
87
88