Выбрать главу

Як моя медаль за відвагу, неподобство і жандарми, нахаби і балакуни… один припхався до мого дядька Артура (сімдесят вісім років) і вимагав, щоб «я її більше не носив»!.. і щоб написав мені, мовляв, я «втратив гідність», як смердючий свинський герой, у чотирнадцятому і в тридцять дев'ятому, осоромив канцлера Почесного легіону, осквернив свої рани, втратив право на пенсію, а все решту вони в мене вкрали!..

З громадською зненавистю не жартують! такі пильні, що навіть у казематі за півтори тисячі кілометрів уздріли мою жовто-зелену стрічку!.. і хай кіт десь нявкне, то нашорошилися! Він побачив тінь! мою!

— От він!.. сторожові пси, сюди!.. поліцаї! безумство! бульбашки! відлучення! хапай Привида!

Вони самі себе підвищили й попризначали Ґійотенами, вішальниками, амбасадорами, обвинувачами, брехунами, та ще й як шпетно! зверхньо! Генріхи четверті! восьмі! дванадцяті! геркулеси мікрофонів! сталеві голоси!.. Бояться тільки астробомб! Але ж і завбачливі! утікачливі! думаєте, ви їх скрутили, взяли за горло!.. а вони вже у Нью-Мексико!.. Стратосферні зебри!..

Цей дезертир, умить, як на «Кометі[90]»! висаджує вас на Лабрадорі, рятівник Бекону-ле-Брюєр, Дароносцевих заводів Ґрама і Брома[91], «Кодексу шаноб», мережі «Батьківщина-хоч-би-що»… І ще й «Списки» має в патронташі! план нової Тріумфальної арки!.. «величезний сікач» під склепінням! дві тисячі голів стинає одним разом! Дринь! Ото прогрес від часу страт на площі Згоди! А ви вже не модерний! Тим гірше для вас!

Я розважаюся, розповідаю вам, витинаю… а той поряд за стінкою, той не пустує!.. каторжник-сусід!.. йому що, кидається головою на стіну! Грюк! а потім знову! І знову скрикує! і знову головою в стінку! Ах, голова! наслано!.. аж стіна здригається! Вважає мене підозрілим? шпигуном? злочинцем?.. це жах, уся ця ненависть… зауважте, крім асесора, отого негра Ортензії з амбасади, маю ще одного ненависника… засуджений на смерть із шістнадцятої… «ненавиджу всіх французів» мекає він… служив у повітряній армії Герінґа… йому відтяли вуха десь біля Буржа… на мене особиста образа!.. тутешні засудили на смерть, чекає розстрілу… уже не витиме… мені плювати на його ненависть!.. я в розпачі від ненависті Франції… на багатті хочуть мене бачити, і не тільки палестинці, а й корінні французи! століттями! Фаріґу, Дондюрани, Дюмени! Мене й мої книжки!.. самі благочестиві, порядні, з лискучими табличками!.. Аж раптом екзальтація — і корінним французам уже не спиться! Братів палити починають… для зачарування Туристів, для вишуканих іноземців, хай пригощаються, жеруть, втішаються! додому нехай не вертаються! «Качка з кров'яною підливкою» страва знана, а що казати про «француза з кров'яною підливкою»! рецепт той самий! прес! вогонь! Дівиця Жанна д'Арк його зазнала! Досі згадуємо! облизуємо губи! Руанська качка!

— Ти ба, яка відвертість! яка животрепетність усіх нещасть!

— Мовчіть! Найгірші й найстрашніші! на хрест вас хочуть! пошинкованого! живцем кастрованого, щоб тельбухи звисали!.. Дивіться, як мене трактують! листи! мені приходять: «Запроданець! Шахрай!» шпетять… бач, шанувальникам яких страждань завдав! знеславив і т. д.

Скількох друзяк утратив без надії! немислимо! і їм подібних… скількох убивць! це ще не все! докори не скінчились!

Міністри, судові виконавці, збирачі податків, еротомани, фіскали, черниці, кого тільки нема в цих стінах!.. усе відлунює!..

Міркуючи отут у казематі… злочини, докори… Боже, скільки гіркоти!.. все думаю і думаю про те ж!.. А друзі кажуть, куди ти вгруз!.. не з того боку дув у флейту!.. й не тих щурів прикликав… якби утнув туди, як треба, то привабив би правдивих, надихнув еліту духу й чистоти сердець… і кинув їх під танки, на бійню, фосфорні бомби, кишкорубку і підсмажку, права людини і братерство! тоді відбою б не було від нагород, краваток, видавців і частувань! У залізній завісі мав би дірку! туди-сюди катався б, як схотів!.. та бач, не з того боку дмухнув!

Коли вже я отут міркую… згадую… поцупили медаль… три чарівні слова! «вашу медаль скасовано!» аби мені шепнули те ж саме про рани голови, я б тепер цього не верз… не бачив би тепер оцих людей у мурах… ні отого зринаючого д'Ортензію, що пропонує содомнощі а-ля Людовік XV! Я б виглядав логічно, благопристойно!.. Я укладав би оди, як Дароносець, постачав би Штюпнаґелю двигуни і купу єдвабних черевичків… і мав би «тюремні суфле», як Саса… належав би до старої гвардії Філіппа, як Одюк… чи до папських зуавів?.. рантьє, хтозна, мо' у Фіґаро? Як святий Франсуа «нематеріальний[92]»… на що іще я міг претендувати?.. заступити Петена на острові Ре й до ста, як він, прожити?.. А всього діла дмухнути у флейту з іншого кінця!.. І ходи на куктейлі до Леві[93]… й ніхто б не рушив ні мої ліжка, ні чистовиків п'яти романів, ні шани генерала бен-канцлера Почесного легіону… Солодкі мрії! Ні ключа від вугільного складу… так, на вулиці Ґавено, як на духу, я мав запасу більш як тонну… ні тієї приязні, що єднала мене з пані Туазель[94]… Чи я туди вернуся?.. і що?.. Я всіх лише обтяжу!.. Уми збентежу… в умах у друзів повно «складів злочину»… вони мене вколошкають… А потім, зручності?.. там уже нема кухняного начиння… ні білизни… ні плити… каструлі… Уявіть собі!

вернуться

90

«Комет» — перший пасажирський реактивний літак американської фірми «Де Гевіленд», почав експлуатуватися у 1949 р.

вернуться

91

Даронсець, заводи «Ґрам і Бром» — тут і далі дароносцем Селін називає французького письменника Поля Клоделя (1868–1955), натякаючи на його показну набожність. П. Клодель був членом адміністративної ради підприємства «Мотори Ґном і Рона», за що отримував значну платню, тоді як під час окупації це підприємство виготовляло двигуни для літаків Люфтваффе. У 1945 р. і завод було націоналізовано, але його власники й дирекція уникли покарання.

вернуться

92

укладав би оди, як Дароносець, постачав би мотори Штюпнаґелю — Селін натякає на вірші, які П. Клодель присвячував спочатку маршалу Петену, а потім Шарлю де Голлю, і знову нагадує про його причетність до підприємства, яке під час окупації працювало на німецьку армію. Штюпнаґель — К. Г. фон Штюльпнаґель був командувачем німецькими окупаційними військами у Франції у 1942–1944 рр. Єдвабні черевички — натяк на п’єсу П. Клоделя «Єдвабний черевичок».

Саса — мається на увазі французький драматург, режисер і актор Саша Ґітрі (1885–1957), який схвально поставився до нацистської окупації, але після визволення відбувся лише двома місяцями ув’язнення. Стара гвардія Філіппа, Одюк — натяк на Філіппа Петена і письменника Андре Моруа (1885–1967), який був добре з ним знайомий. Святий Франциск — мається на увазі письменник Франсуа Моріак (1885–1970).

вернуться

93

Леві — Поль Леві, видавець журналу «Оз екут» («Прислухаючись»), який захищав Селіна під час ув’язнення в Данії.

вернуться

94

пані Туазель — консьєржка в будинку Селіна на Монмартрі.