рез що люди стають байдужими до страждань, воно стає для них нормою життя. Вони готові страждати заради своїх ілюзій. Це і є те, що я називаю — страждальне розуміння, яке є збоченням свідомості людини. І тому, перебуваючи в цій аморальності, такі ошукані люди готові не тільки самі страждати, але також вони готові й іншим людям завдавати страждань. Релігії та світські ідеології вказали їм якесь благо, і для досягнення цієї ілюзії ними вже заготовлено і засоби, і виправдання. Тому вони готові чинити насильство, вони не проти страждань і насильства дітонародження, не проти страждань і насильства війни. Тільки ось подібні свої дії вони готові називати якими завгодно піднесеними епітетами, але тільки не насильством. Живучи серед усіх цих релігій і світських ідеологій, чи варто дивуватися тому, що чоловіки і жінки не замислюються про моральність своїх вчинків. Багато чоловіків бажають усвідомлювати і бачити тільки те, що їм вигідно і бажано, а все інше їм тільки заважає. Якщо моральність їм заважає, то тоді вони живуть аморально і навіть цією своєю аморальністю вони хваляться. Так все влаштовано — кажуть вони, приступаючи до зачаття дитини. Вони знаходять виправдання своєму насильству в анатомії і на тому заспокоюються. Так вони чинять і так думають, тому що вони аморальні і тому що вони розбещені. Я ж стверджую, що з песимістичністю світу не потрібно погоджуватися, песимістичність світу не потрібно виправдовувати. Любляча людина не буде нікому завдавати болю і страждання, тим паче вона не буде завдавати болю і страждання своїй коханій жінці, а жінка не буде завдавати болю і страждання своєму коханому чоловікові. У коханні не повинно бути ніякого зла, зокрема і зла насильства. Варто ще згадати, що і чоловік також має тіло, яке також є тендітним, він також може відчувати біль і страждання, зокрема й під час зачаття дитини. Безумовно, чоловік не може страждати під час пологів, бо його анатомія влаштована інакше, ніж у жінки, проте чоловік також чимало страждає через свою статеву функцію організму. Але якщо кохана жінка бажає народити дитину, бажає постраждати, що, звісно ж, звучить вкрай божевільно, що тоді робити чоловікові? Але що з того, що її бажання таке, її бажання не знімає з чоловіка відповідальності. Бажання жертви або мучениці постраждати не знімає провини з мучителя або ката. Утім, тут жінці варто звернутися до розумності і до моральності та відчути переживання чоловіка, вона може зрозуміти його і більше не вимагати від нього завдавати їй болю і прирікати її на страждання пологів. Однак статеві бажання притупляють почуття, статеві бажання отупляють розум. Тому так часто можна почути таке виправдання, мовляв, люди так влаштовані, і не нам змінювати людський устрій. Але поглянувши на історію людства, можна побачити, як змінювався устрій людини, зокрема й моральний устрій, принаймні в індивідуальних особистостях. Зокрема й стосунки статей змінюються. Я ж своєю чергою відкидаю страждальність у будь-якому її вигляді. Але що якщо чоловік і жінка, піддавшись статевому отупінню, народили дитину. Тоді чоловікові доведеться жити з усвідомленням вчиненого ним насильства, адже він, позбавляючи свою жінку цноти, заподіяв їй біль, а після зачаття прирік її на страждання вагітності і на страждання самих пологів. Але чи допоможе йому каяття, що якщо він попросить у своєї коханої жінки прощення? Тут знову простежуються релігійні вірування та світські ідеології, які навіюють людям, начебто всі злодіяння можна пробачити, всю аморальність можна викреслити. Але це не так. Аморальна людина вчинить лиходійство, наприклад, насильство, попросить прощення в людей або в якоїсь ілюзії, і, подумавши, що вона більше не лиходій, знову вчинить лиходійство. Потім він знову покається, і так по колу. Прощення і каяття аморальні, тому що вони не припиняють зло у світі. Морально зовсім не робити зла нікому і ніколи. І якщо людина не робить зла, то і прощення їй не потрібне, каяття їй не потрібне. Тоді як багато релігій і світських ідеологій культивують почуття провини в людині, вони навіюють людині, що вона погана, і кращою вона вже ніколи не буде, не досягти їй досконалості, що, мовляв, чини насильство заради дітонародження або заради війни, і кайся в тому, а потім знову чини те насильство. Утім, багато релігій і світських ідеологій перебувають на тому дні аморальності, на якому насильство дітонародження і насильство війни анітрохи не засуджується, а навіть схвалюється. Часто їхнє, так зване прощення, не тільки виправдовує лиходійство, а й дає їм право чинити лиходійство. Це їхній уроборос — вчиняти злодійство і жити аморально, потім каятися, і знову вчиняти злодійство і жити аморально. Тоді як моральна людина може тільки не грішити, не чинити насильства. Цнотливість — це значить не чинити статевого насильства, це значить не робити жінці боляче і не прирікати її на страждання вагітності та пологів. Тому поки що неможливий моральний статевий акт, можливий тільки аморальний статевий акт. Насильство неможливо виправдати або загладити, насильство неможливо обілити, насильство неможливо пробачити, бо люди, які чинять насильство, знають, що вони творять. Моральній людині прощення не потрібне, бо вона невинна, вона відмовляється від лиходійства насильства, а отже, відмовляється від статевого акту. Моральна людина незаймана. Любляча людина не завдаватиме собі або кому-небудь страждань. Як і нелюбимим людям, вона не завдаватиме страждань. Безумовно, любов вносить у життя людини нерівність. Але ця нерівність малопомітна, це відмінність між моральністю і досконалою моральністю, вони однакові, але водночас досконалість краща за все. Тому моральна людина відкидає всяке насильство, а щодо коханої людини вона навіть і не думає про те лиходійство. Однак до всіх людей потрібно ставитися однаково цнотливо. Потрібно поважати людську недоторканність і потрібно не порушувати нічий особистий простір. У невинності людини укладена досконала моральність. Після всього вище описаного виникає важливе питання — якщо дітонародження передбачає біль і страждання, а значить воно аморальне, то невже дітонародження потрібно зовсім відкинути, щоб жити морально? Безумовно, дітонародження породжує все більше мучеників у світі, дітонародження живить смерть і наповнює світ стражданнями. Якби в усьому цьому песимістичному світі хоча б один день ніхто б не вмирав, не хворів і не страждав, то цей світ не був би настільки жахливий, цей один день став би справді святковим радісним днем. Але єдиний день, коли не було людських страждань і єдиний день, коли живі істоти не мучилися від насильства людини, цей день був тоді, коли зовсім не було людини. Доки в людини не з'явився розум, людина подібно до тварини не усвідомлювала страждання, відчувала їх, але не рефлексувала, і тому не могла осмислити страждання і зненавидіти їх. Утім, майбутнє людства показало, що люди стали розумними, але не стали моральними. Я говорю про розумну моральність, про моральність розуму. Тільки розум укупі з моральністю зможуть змінити цей світ на краще. Що стосується дітонародження, то воно можливе, але тільки за певних умов. По-перше, потрібно усунути будь-які страждання, зокрема й страждання вагітності та пологів, наскільки й потрібно усунути біль статевих зв'язків. Мені здається, що люди майбутнього перестануть народжуватися, але будуть зростати поза людьми, будуть відтворюватися з двох статевих клітин, початок цього можна вже спостерігати і сьогодні. Як і статеві зв'язки втратять свою актуальність. У світі житимуть незаймані особистості вільні від статевих зв'язків. Ознаки безстатевості можна спостерігати вже сьогодні. Другою умовою є позбавлення від страждань усього світу. Дітонародження якщо й можливе, то тільки в ідеальному досконалому світі, в якому подолано всі хвороби, всі страждання, весь біль, у цьому світі вже немає насильства, воєн, і немає в цьому світі нерівності. Бажання батьків блага для своєї дитини цілком зрозуміле і доброчесне, тому для дитини потрібно створити добрий світ, якщо дитина і народиться, то тільки в моральному світі. Ось яким має бути моральне прагнення батьків — створити ідеальні умови життя для себе і для своєї дитини. Тому аморально, коли дитина народжується у світі протилежному, у песимістичному світі, в якому вона буде страждати, зазнавати болю, її піддаватимуть насильству і вона буде всіляко обмежена. Аморально прирікати свою дитину на неминучі страждання і неминучу смерть. До народження дітей усьому людству потрібно готуватися. Коли батьки готують дім до народження своєї дитини, вони роблять у цьому домі ремонт, роблять свій дім найбезпечнішим для дитини, цей дім прикрашають. Подібно до цього і весь світ потрібно підготувати до дітонародження. А якщо світ жахливий, бо в ньому є страждання і смерть, то для чого наповнювати цей світ дедалі більшою кількістю мучеників? Якби люди замислювалися про це, то перед дітонародженням, вони б замислювалися про те, як вони можуть змінити світ, у якому вони живуть, і найголовніше, як вони можуть змінити себе і почати жити морально. Але здебільшого люди не думають про це, а просто живуть тваринним фізіологічним життям, анітрохи не думаючи про майбутнє. Утім, можливо, світ не змінюється настільки швидко, як би мені хотілося, тому і народжуються все нові люди, для пр