ка здатна похитнути всю світову брехню. У світі, в якому прославляють убивць і владних убивць, одне слово, що виступає проти цього зла, здатне очистити людський світогляд від усіляких збочень. Ось людина бачить навколо себе насильство і сама, обдурена релігією або світською ідеологією, не проти вчинити насильство заради аморального захисту себе або ж заради захисту іншої людини, тоді як будь-який захист насильством є безсумнівним злом. І ось така обдурена людина читає один рядок — не чини насильства, бо всяке насильство є зло. І тоді людина, відкинувши всяке насильство, звільниться. Ненасильство — це свобода від насильства. Тоді як насильство і все, що пов'язано з ним і з війною, є рабство. Людина, яка відкинула насильство, стає вільною людиною, бо раніше вона була рабом забобонів, але один рядок зняв з її розуму ланцюги. Ось наскільки велике значення слів наповнених моральним змістом. Будь-яка організація, що творить насильство, — аморальна, будь-яка діяльність, будь-яка професія, що чинить насильство, завдає болю і страждання, — аморальна. Тільки в медицині лікарям доводиться робити людям боляче, але це робиться ними заради зцілення хворого, вони лагодять ушкодження, і працюють нам удосконаленням знеболювання. Служіння лікарів актуальне, доки не винайдено повне довічне усунення всіх хвороб, болю і страждань. Тоді як усі інші люди, що чинять насильство не з метою зцілення, а навпаки ушкодження, з метою погіршення здоров'я людини, ті люди, безсумнівно, аморальні. Утім, відомі випадки, коли й лікарі творили деструктивні дії, а інші вбивці називали свою злу насильницьку діяльність зціленням хворого суспільства шляхом усунення небажаних елементів. Збочення широке, проте потрібно пам'ятати, що всяке насильство є зло, всяке заподіяння болю і страждань є зло, і, відаючи про те, потрібно вірно оцінювати людські вчинки, насамперед свої власні діяння. Будь-яка людина, яка чинить насильство, — аморальна. Насильство — це завжди напад. Війна — це завжди напад. Бо напад це агресія, це рух. Миролюбність же навпаки є відмова від насильницького руху. Миролюбність — це рух свідомості розуму, який бажає досягти моральної досконалості, і тому не подає сигнал тілу чинити насильство. Усі вбивці і всі люди, які чинять насильство, ніколи не захищаються, вони завжди нападають, вони завдають удару або ж стріляють зі зброї. Кожен нападник — лиходій. Справжній захист полягає у збереженні своєї моральності в чистоті, адже людська моральність тоді чиста, коли вона відмовляється від здійснення будь-якого виду насильства. Насильство і вбивство — це найжахливіші лиходійства, які взагалі можуть вчинити аморальні люди. Якби всі релігії та всі світські ідеології справді б навчали не вбивати й відмовлятися від усякого насильства, то світ був би мирним, і не було б у ньому цього найстрашнішого зла. Якби всіх проповідників миролюбності слухали б, то світ став би мирним. Але проповідників миролюбства не слухають. Однак за численними вченнями боги сходять з небес, чогось доброго вчать, також країнами правлять наймудріші правителі, і ті також чогось вчать, але світ яким був, таким і залишається. Люди ж, прислухаючись до міфів, тільки обманюються, вони обманюють себе, стверджуючи, що світ із приходом їхніх месій став кращим або після правління якогось тирана світ став кращим. Є й інший самообман, коли вони стверджують, ніби світ поганий і кращим уже не буде. Я ж вірю в те, що песимістичним світу залишилося бути недовго. І зміна світу не залежить від вигаданих богів чи тиранів, зміна світу залежить від самих людей, яким потрібно прагнути до досконалої моральності. Через неправду світ став тільки гіршим, бо аморальні вчення тільки множать ворожнечу між людьми. Варто поглянути на світ, так одразу розумієш, що поширені у світі культи особистостей. Створення культу особистості аморальне. Однак є і були у світі моральні особистості, тому не потрібно гребувати пізнанням їхньої думки, вбачаючи в них лише мислителів. Як і є вчення, в яких можна знайти трохи морального, і добре, якщо людина знаходить це моральне і слідує йому, а все аморальне, що є в цьому вченні, відкидає. Моральній людині потрібно відкинути будь-який культ особистості, будь-який суд, будь-яке насильство. Однак у багатьох релігіях усе це зло є, як зрештою, і в наукових віруваннях. Єдине, що може бути абсолютно моральним, то це особиста віра людини, така ж унікальна й індивідуальна, як і сама людина. Але якщо людина знаходить у будь-якій релігії або у світській ідеології щось моральне і слідує цьому моральному шляху, то це доброчесно, вона змінює релігію в самій собі і так створюється її власна особиста віра. Однак якщо в будь-якій релігії відсутня миролюбність, але дозволяється насильство, то така релігія аморальна і шкідлива і в ній неможливо знайти щось доброчесне. Людині потрібно вибірково підходити до ідеологій, знаходячи в них усе моральне і відкидаючи все аморальне, що є в них. Утім, така вибірковість призводить до того, що людина виявить багато релігій і світських ідеологій аморальними, бо в них не тільки дозволяється насильство і вбивство за певних обставин, у них також яскраво виражений культ особистості, у них присутній суд. Скільки б у релігіях і у світських ідеологіях не було б добра, від свого зла вони ніколи не відмовляться. Усі релігії і всі світські ідеології влаштовані давніми аморальними уявленнями про світ, тому в майбутньому, або вони кардинально зміняться, або зовсім зникнуть. Залишиться тільки особиста індивідуальна моральна віра людини. Будь-яка спільність є пережитком минулого. З точки зору досконалої моральності, людині для відмови від зла насильства, а насильство завжди зло, не потрібні боги, пророки, мудреці. Людині достатньо одного розуміння — нікого і ніколи не вбивай, нікому і ніколи не завдавай насильства, нікому і ніколи не завдавай болю і страждання. Якби світ знав, що це морально, і жив би морально, то і я був би іншим, і не потрібно було б це писання. Але доки людям навіюють, ніби вбивці — це герої, що нібито для порядку і добробуту світу потрібні вбивці, доки аморальність називають моральністю, а моральність називають аморальністю, зло називають добром, а добро називають злом, доти, доки світ спотворений, миролюбність не припинить чинити опір цій аморальності. Миролюбність не є особливе вчення, миролюбність природна для людини. Досконала моральність складається з багатьох чеснот, і миролюбність одна з них. У песимістичному світі, в якому стільки страждань, і в якому щодня помирають люди, помирають як дорослі люди, так і помирають діти, щодня хтось страждає й зазнає болю, хворіють як дорослі люди, так і хворіють діти, у такому становищі єдине правильне спрямування людства і кожної окремої людини, яка любить себе, — миролюбність. Жити миролюбно потрібно було вже вчора, потрібно вже сьогодні, і потрібно миролюбно жити завтра. Безсумнівно, те, що світ жахливий, але знаючи це, людині не потрібно впадати у відчай, але людині потрібно бути миролюбною завжди і назавжди відмовитися від насильства. Нехай людство аморальне і продовжує вшановувати вбивць, саме моральній людині потрібно жити морально всупереч усьому аморальному світу. Людині потрібно стати миролюбною і, будучи миролюбною, не відповідати насильством на насильство, нападом на напад, болем на біль, стражданням на страждання. Помста аморальна. Помста це лиходійство. Захист себе або кого-небудь насильством це злодійство. Націоналізм і патріотизм є наймерзенніші лиходійства, які живлять усі війни. Поділ на країни є лиходійство, як і поділ на народності та нації є лиходійство. У світі цьому багато й інших лиходійств, які множать насильство у світі, але цих лиходійств не повинно бути зовсім. Якби кожна людина любила себе, то не чинилося б насильство у світі. Людина, яка любить себе, не вчинить насильства, щоб не стати аморальною. Тільки аморальність творить насильство. Нелюбов творить насильство. Аморальним є все те, в якому дозволяється, попускається, схвалюється насильство — ось критерій усього. Однак споглядач, який дивиться на все, що є у світі, бачить, що досконалості немає у світі, але все далеко від досконалості. Моє писання вказує шлях до досконалості. Жодне писання не змінило світ, багато писань тільки ще більше розпалюють ворожнечу між людьми, розділяючи їх. Моє ж етичне писання говорить про особисту моральну досконалість кожної людини, і що більше буде у світі морально досконалих людей, то ближчим стане майбутнє досконалого суспільства, що складається з досконалих індивідуальностей. Якщо насильство протиприродне для людини, то людині потрібно досягти природності поведінки. Якщо насильство природне для людини, то людині потрібно прагнути до протиприродності. Щодо насильства не може бути напівзаходів, насильство не вимірюється, воно або є, або його не стане. Тому всі міркування, які говорять про те, що насильства в минулому було більше, а зараз його набагато менше, такі міркування і спостереження безглузді, оскільки насильства взагалі не повинно бути. Для того щоб визнати будь-яке вчення аморальним, достатньо лише одного натяку на те, що в ньому виправдовує, дозволяє або заохочує насильство. Війна це те зло, яке не має і не може мати в собі нічого піднесеного і доброго. Війна завжди зло. Будь-яка участь у війні є лиходійством. Доброчесною