Метою дослідження є розроблення концептуальних засад (концепції) філософії правосуддя як судового здійснення ідеї права, конкретизованій в смислах правосуддя. Зазначеною метою зумовлено такі завдання:
■ розглянути правосуддя як об’єкт правового, зокрема, філософсько- правового дослідження, узагальнити дослідницькі підходи;
■ розглянути результати дослідження питань правосуддя і судочинства, зокрема в сучасній українській юридичній думці, а також з’ясувати зміст і співвідношення категорій судочинство та правосуддя;
■ проаналізувати генезис ідеї правосуддя, відображений в історії філософсько-правової думки;
■ осмислити правосуддя як сферу судового здійснення ідеї права;
■ осмислити ідею правосуддя як поняття та здійснення цього поняття через конкретизацію ключових смислів правосуддя;
■ проаналізувати зміст і функції право- розуміння у сфері правосуддя;
■ обґрунтувати ідею правосуддя як сферу можливого поєднання різних праворозумінь;
■ розкрити проблему судового праворозуміння як елементу філософії правосуддя;
■ здійснити філософсько-правовий аналіз судового розсуду;
■ обґрунтувати значення особистості в здійсненні правосуддя;
■ окреслити філософсько-правовий зміст поняття «верховенство права» у правосудді;
■ розглянути актуальні проблеми здійснення правосуддя в Україні та запропонувати шляхи їх філософсько-правового осмислення та вирішення.
Об’єкт дослідження - феномен, позначуваний як правосуддя, та філософсько-правові погляди, ідеї та концепції щодо правосуддя, предмет - правосуддя як ідея, поняття та його здійснення.
Методологія пропонованого дослідження, як система принципів і підходів, методів і способів наукового дослідження правосуддя як філософсько-правового явища, а також теоретичні засади (принципи) їх використання, структурно складається із загальної методології юридичної науки та спеціальної методології філософсько-правового дослідження.
Детальніше методологія дослідження розкривається в окремому підрозділі. Також окремо подається категорійно-понятійний апарат дослідження.
Додамо, що методологічним положенням даного дослідження виступають два розуміння філософії права, за яким предметом філософії права є: (1) право, яким воно повинно бути, зокрема, в даному випадку, ідея права та її судове здійснення; (2) філософсько-правовий дискурс, що ґрунтується на співвідношенні та розмежуванні явищ «права» і «закону». При цьому поняття зазначених явищ не протиставляються, але й не ототожнюються.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань для досягнення мети, філософсько-правовою методологією її досягнення.
Уперше в сучасній Україні здійснено комплексне філософсько-правове осмислення феномену правосуддя. Зокрема, як зазначалося, методологічним підходом дослідження стає осмислення правосуддя як ідеї, поняття та його здійснення. Філософсько-правовий підхід полягає у співставленні сущого (те, як є) і належного (те, як повинно бути) правосуддя. Ще однією концептуальною засадою методологічного значення є співвідношення та розмежування понять право і закон, за яким категорія правосуддя є похідної від категорії право. Водночас категорія судочинства розглядається переважно в контексті категорії закон.
У результаті проведеного дослідження розроблено основи концепції філософії правосуддя, одержано нові висновки, положення, які виносяться на публічне обговорення:
Уперше:
■ в сучасній українській філософсько-правовій думці на рівні дисертаційного дослідження запропоновано результати філософсько-правового осмислення правосуддя у формі концепції, спрямованої на вирішення проблеми правосуддя як судового здійснення ідеї права;
■ концептуально з позицій філософії права обґрунтовано положення: правосуддя в філософсько-правовому вимірі є судовим здійсненням ідеї права;
■ представлено результати філософсько-правового осмислення ідеї правосуддя через з'ясування множинності його смислів;
■ обґрунтовано з позицій філософії права положення про те, що особистість може розглядатися як гарантія здійснення правосуддя;
■ запропоновано підхід до аналізу судової влади за режимами її здійснення (судова аристократія, судова демократія, судова олігархія тощо);