Бердяев Николай. Самопознание. — М., 1990.
Бичко А. К., Бичко I. В. Феномен української інтелігенції. — К., 1995.
Бычко И. В. Познание и свобода. — М., 1969.
Копнин П. В. Диалектика как логика и теория познания. — М., 1973.
Копнин П. В. Диалектика. Логика. Наука. — М., 1973, Логика научного исследования. — М., 1965.
Попович М. В. Нариси з історії української культури. — К., 1998.
Табачковський В. Г. Ми у філософії чи філософія в нас? // Філос. думка. — 1998. — № 4—6.
Хвильовий Микола. Памфлети // Твори : у 2 т. — К., 1991.
Человек и мир человека. — К., 1977.
Шинкарук В. І. «Хрущовська відлига» і нові тенденції в дослідженнях Інституту філософії АН України в 1960-х роках // Філос. думка. — 1998. — № 4—6.
Юринець В. Філософсько-соціологічні нариси. — X., 1930.
ПІСЛЯМОВА
Світ, котрий вимальовується у постструктуралістських та постмодерністських концепціях, являє собою світ людини, де значне місце займає культура. Саме аналізу процесів, що відбуваються у культурі постмодерну, у житті постмодерної людини й присвячена пропонована книга.
У той же час не можна повністю пристати на думку Ф. Джеймісона, котрий стверджував, що природа у постмодерну епоху зникає разом з процесом модернізації і вже не має ніякого впливу на життя людини, адже сама природа є тією засадничою основою, з лона якої виходять і людина, і людська історія, і людська культура. Простеживши філософські побудови постструктурно-постмодерного виміру ми впевнилися у тому, що вічні проблеми філософської рефлексії — Природа, Буття, Людина займають у них чільне місце.