— Дізнайтеся-но, чи не позичить мені банк вашого батька п’ятнадцять тисяч ось під це, — сказав він одного разу Френку, дістаючи товсту пачку акцій «Філадельфія і Вілмінгтон».
(Френк пам’ятав, що батько колись називав їх досить солідними.)
— Відверто кажучи, це дуже хороші папери, — нерішуче вимовив Ковпервуд-старший, побачивши акції. — Вірніше, вони були б хорошими в будь-які інші часи. Але зараз так сутужно з готівкою… Ми з великим напруженням розплачуємося за нашими власними зобов’язаннями. Утім, я поговорю з містером Кугелем (Кугель був головою правління банку).
Була довга розмова, довге очікування. Нарешті старший Ковпервуд повернувся і повідомив Френку, що вони навряд чи зможуть провести цю операцію. Вісім відсотків — усталений в цей час дисконт — занадто невигідні умови, з огляду на загальну нестачу грошей. Містер Кугель якщо і погодиться, то хіба що на онкольні позики[7] з розрахунку десяти відсотків. Френк повернувся до свого довірника, комерційна душа якого обурилася на це повідомлення.
— То скажіть же, чорт забирай! — в нестямі вигукнув Тай. — Невже у всьому місті немає більше грошей? Адже це кінець — такі відсотки! Я не витримаю. Ну, гаразд. Забирайте ці акції і несіть мені гроші. Але це нікуди не годиться, геть нікуди!
Френк знову подався до банку.
— Містер Тай згоден на десять відсотків, — спокійно оголосив він.
Таю був відкритий кредит на п’ятнадцять тисяч доларів з правом негайного його використання, і він тут же перерахував усю суму в Джирардський національний банк, щоб заткнути там «діру». Отак ішли справи.
Між тим молодий Ковпервуд уважно вдивлявся в фінансовий стан країни, що все погіршувався. Проблема рабовласництва, розмови про від’єднання Південних штатів, загальний підйом або занепад добробуту країни турбували його лише тією мірою, якою вони безпосередньо торкалися його інтересів. Він прагнув стати справжнім фінансистом, але тепер, ознайомившись із закулісною стороною біржової справи, вже не був упевнений у своєму бажанні зробити кар’єру біржовика. Біржова гра за умов, створених цією панікою, була пов’язана з надзвичайним ризиком. Багато маклерів розорилися. Френк уже надивився на їхні змучені обличчя, коли вони вривалися до містера Тая і просили його анулювати ті чи інші їхні заявки. Навіть удома вони не почувалися в безпеці, як розказували. Адже їм загрожувала остаточна загибель, а їхні сім’ї будуть викинуті на вулицю.
Ця паніка, між іншим, тільки допомогла Френкові усвідомити, чим йому насправді хотілося б зайнятися. Тепер, коли у нього є вільні кошти, він почне діяти самостійно. Навіть пропозиція містера Тая стати його молодшим компаньйоном не спокусила Френка.
— Я вважаю, що у вас прекрасна справа, — сказав він, пояснюючи свою відмову, — але я хочу відкрити власну обліково-вексельну контору. На біржову гру ставки робити не варто. Своїй — нехай маленькій — справі я надаю перевагу перед усіма біржами у світі.
— Але ви ще зовсім юний, Френку! — заперечив йому господар. — У вас попереду ще багато часу для самостійної діяльності.
Урешті-решт, вони розійшлися по-доброму як з Таєм, так і з Райверсом.
— Ох, і розумаха цей хлопець! — з жалем зауважив Тай.
— Авжеж, він свого доб’ється! — підтвердив Райверс. — Я ще зроду не зустрічав такого здібного молодика.
8
Світ уявлявся Ковпервуду в рожевих тонах. Він був закоханий, а головне — у нього були гроші, щоб почати власну справу. Під свої акції кінних залізниць, що безперервно піднімалися в ціні, він міг отримати сімдесят відсотків їх курсової вартості. У разі потреби міг ще закласти земельні ділянки і таким чином роздобути солідну суму. У нього існував налагоджений зв’язок із Джирардським банком, — Френк подобався директору, містеру Девісону, і розраховував, що той згодом дасть йому кредит. Залишалося тільки помістити капітал так, щоб він мав швидку і беззбиткову реалізацію. На думку Френка, гарний прибуток обіцяли лінії конки, що повсякчас розгалужувалися.
Френк уже придбав коня і коляску — найелегантнішу, яку тільки можна було знайти (затія ця обійшлася йому в п’ятсот доларів) — і запросив місіс Семпл покататися з ним. Вона спершу відмовилася, але потім поступилася. Він розповів їй про свої успіхи, про плани, про п’ятнадцять тисяч доларів, які з неба звалилися на нього, і, нарешті, про свій намір зайнятися обліково-вексельною справою. Місіс Семпл знала, що його батька в майбутньому чекає пост віце-директора Третього національного банку, до того ж Ковпервуди взагалі подобалися їй. Вона вже почала розуміти, що ставлення Френка до неї не можна назвати просто приязню. Недавній хлопчик став чоловіком, і її вабило до нього. Це здавалося їй майже смішним. Вона старша за нього, та ще й вдова, живе тихим, усамітненим життям. Але уперта, спокійна рішучість цього юнака красномовніше за слова свідчила, що його не зупинять ніякі умовності.
7
Тобто під заставу відсоткових паперів, які банк має право продати на власний розсуд, якщо сума, яку позичили, не буде сплачена на першу вимогу.