Ввечері я пожалілася Арсенію. Він попросив мене переїхати до нього.
Ще. Дивна пригода. Я сьогодні помітила, що за мною йшов якийсь не знайомий мені молодий хлопець — куди я, туди й він. Слідкує? Такого ще не було!
Чи в мене манія переслідування?
22.09.20… р. Вівторок.
Я ночувала в Арсенія і знайшла у нього посвідчення працівника СБУ. Він був дуже роздратований, що я попхала носа не в свою справу. Просив, щоб я нікому про це не розповідала. Я спитала, чи його праця не зв’язана з дивними дітьми. Він загадково замовчав і сказав, що все це — державна таємниця. Я в шоці! Потім він усе ж розказав, що по всіх школах зараз багато дивних дітей, і вони їх усіх беруть на облік, і щоб я не хвилювалася — нічого страшного з ними не буде. А я й не хвилювалася. Якби і пересаджали всіх, то була б невелика втрата. Менше всілякої наволочі буде в школі.
Отже що? Я, виявилося, мала рацію. А Дарина не вірила, коли я їй принесла газети на доказ.
27.09.20… р. Неділя.
Мене починає турбувати неврівноважений характер Арсенія. У нього бувають напади неконтрольованого гніву. І я в такі моменти його просто боюся. Сьогодні він таке витворив! Запустив у шибку склянку з водою. Шибка, звісно, луснула…
І це — на моє невинне запитання! Йому не сподобалось, що я поцікавилася, де він бере гроші. Я в ступорі від його вчинку…
Зміни настрою просто вражають, за хвилину він уже про все забув та кинувся мене цілувати. Каже, що цінує мене понад усе. І зробить для мене все, що я захочу. Сказав, що коли мені захочеться, то він кине роботу і ми будемо мандрувати світом кілька років.
Мабуть, усі його психи — то нервова робота. Щось у нього там не ладиться.
Арсен замовив по телефону нове скло. Його поставили, поки ми ходили на прогулянку.
Хоча, дійсно, звідкіля ж гроші? У нього взагалі багато таємниць. Він ніколи не згадує про батьків, у нього немає друзів. Чи, може, він просто не показує їх мені? Чи мене їм? І потім: він, іще на першому побаченні, просив про нього нікому не розповідати. Я тоді на це не звернула уваги, але тепер… Це мене наводить на роздуми.
І ще… За мною знову слідкували, цього разу два молодики. Чи, може, й справді у мене манія переслідування?
30.09.20… р. Четвер.
Мабуть, я занадто багато собі надумала про Арсенія. Він нормальна людина. Це все його нервова робота.
І ще… Сьогодні Арсеній вперше сказав мені, що кохає мене. (Yes!) І здається, що він каже правду.
Арсеній попросив мене звільнитися з роботи. Бо турбується за мене. Він не хоче, щоб мої учні морочили мені голову. Він здатен сам утримувати мене. І ще — поки я з ним, мені більше ніколи не треба буде ні про що думати. Я почуваю, що так воно і буде. Мені хочеться, щоб про мене дбали. Я подумала… І звільнилася. Поклала, як то кажуть, на школу… Невелика втрата!
2.10.20… р. Субота.
Сьогодні ми з Арсенієм ходили до туристичного бюро, вибирати тур по Японії. Запланували поїздку на початок листопада. І ще він купив мені каблучку. Але… не просив мене одружитися з ним. Мабуть, хотів… але злякався. Мені здається, він боїться втратити свою незалежність. Я трішки рознервувалася, а потім вирішила, що трохи поночую дома. Треба дати йому час.
3
Щоденник Альони мені майже нічого не прояснює, натомість ставить купу нових запитань. Хто такий цей таємничий Арсеній? Хто за нею стежив? І головне запитання — від чого вона наклала на себе руки? В щоденнику ні слова про те, що їй набридло життя. Вона була закохана, щаслива. До того ж самогубці не будують планів на майбутнє…
Отже, її вбили? Хто? Діти?
На сьогодні я призначила зустріч Майї Верболаз. Але вона не з’явилась у школі взагалі. Тому вирішую передзвонити її батькам. Слухавку бере батько:
— Професор Верболаз слухає!
— Доброго дня, Іване Григоровичу, — чемно вітаюся, трохи здивована таким офіційним «алло», що одразу поставило мене на щабель нижче, і теж пробую бути якомога офіційнішою: — Це вас зі школи турбують. Вашої дочки не було сьогодні на заняттях. Ви б не могли пояснити причину?
— Вибачте, з ким я розмовляю? — холодно уточнює батько Майї.
— З Дариною Миколаївною, шкільним психологом, — не менш холодно відповідаю. В слухавці пауза, професор кашляє, а потім хриплим голосом перепитує:
— Кх-х. Зі шкільним психологом? Вибачте, як ви кажете ваше прізвище?