Выбрать главу

— Будь обережна, — тільки й встигла промовити схвильована бабуся.

Еліза сховала телефон і сказала Флері:

— Тепер можемо летіти.

— Залазь до мене на спинку. Тільки крила не зімни!

Еліза забралася на спину Флері й міцно вхопилася за її пухнасту шерсть. Райдужні крила повільно розвернулися, і дівчинка засміялася, дивлячись на мільйони сонячних зайчиків, які спалахнули навколо.

— Флері, яка ж ти гарна! — захоплено промовила Еліза.

— Тримайся міцніше, — промурчала чарівна кішечка.

Флері пружно відштовхнулася лапками від землі і злетіла. Зробивши коло над парком, щоб Еліза трохи звикла до висоти, кішка піднялася високо в небо.

— А-а-а! — закричала Еліза. — Неперевершено! Флері, я лечу-у-у!

— Ох і налякала ти мене! Я вже було подумала, що ти падаєш, — засміялася кішка.

Еліза дивилася на будинки і дерева, що проносилися внизу. Усе здавалося таким маленьким, ніби це було іграшкове місто.

— Флері, а як же ми знайдемо дорогу до театру? Я ж ніколи туди не літала, а тільки їздила по землі… — раптом злякалася Еліза.

— У цьому нам теж допоможуть дива. Веселка веде нас. Дивись, — кішечка вказала лапкою кудись уперед.

Тільки тут Еліза помітила смугу, яка світилася в небі й уздовж якої летіла Флері.

— Думаю, нам потрібно поквапитися, — прокричала кішка. — Тримайся!

Еліза щосили вчепилася в бузкову шерсть. Флері притиснула вушка й полетіла з такою швидкістю, що все навколо злилося в суцільну кольорову пляму.

Невдовзі політ сповільнився, і Флері приземлилася на якийсь сірий дах.

— Ну що ж — ми на місці. Тепер потрібно тихенько пробратися в театр і сховатися.

— Невже ми в театрі?

— Ми радше на ньому, — засміялася Флері. — Тепер я поверну тобі твій розмір. А то в такому вигляді ти довго будеш пробиратися в підвал. Та й із щурами краще боротися, коли ти великий!

Елізі знову довелося подивитися в очі Флері. За хвилину дівчинка відчула, що виросла.

— Як же здивуються мама і тато, коли побачать мене! — прошепотіла Еліза.

— Іди за мною, нам потрібно спуститися з даху, — покликала Флері дівчинку до маленьких дверцят.

Еліза з кішечкою потрапили на горище. Тут було темно й порошно. Зі стелі звисали шматки павутини.

Раптом дівчинка почула, як рипнули двері, що вели з горища вниз. Еліза і Флері перезирнулися. Дівчинка причаїлася за якимись ящиками. Кішка присіла їй на плече.

Розділ 4. Страшна таємниця

Флері й Еліза побачили, як на горище виліз Стефан. Еліза вже збиралася кинутися до нього, але Флері зупинила її. Хлопчик злякано озирався на всі боки і здригався від кожного шереху. В одній руці він стискав ліхтарик, а в другій тримав металеву миску. Пройшовши кілька кроків, хлопчик зупинився. Він поставив миску на підлогу й тихенько покликав у темряву:

— Містере Рет, містере Рет.

За мить у дальньому кутку хтось заворушився, і в колі світла від ліхтарика з’явилася вусата щуряча пика. Очі чудовиська виблискували в темряві червоним світлом. Вуса бридко ворушилися, а гострі зуби були вишкірені. Тіло щура було надзвичайно величезним. Його вкривав рідкий темно-сірий смух, а хвіст був зовсім лисим.

Гарненько розгледівши загадкового гостя, Еліза мало не скрикнула від огиди. Але Флері затиснула їй рота лапкою.

— Містере Рет, усе готово, — пробурмотів хлопчик. — Я розчистив прохід.

Величезний щур сів біля миски й почав голосно чавкати принесеними ласощами. Закінчивши їсти, щур витер лапами вуса і раптом заговорив страшним скрипучим голосом:

— Добре, негідний хлопчиську. Якщо все готово, то сьогодні ввечері ти отримаєш свою сестричку назад. Іди в підвал і проведи моїх друзів у театр. Сьогодні ввечері ми, нарешті, помстимося огидним людям. Замість Мишачого короля їхній Лускунчик сьогодні буде битися з королем щурів і сірим військом.

Щур неприємно захихотів.

— Тільки не нашкодьте Марі! — скрикнув Стефан.

— А то що? Ти нас покараєш? — зареготав щур.

— Вам усе одно не здолати людей! — закричав хлопчик.

— Це ми ще подивимось. Тебе ж ми здолали! І ти служиш нам! — засміявся містер Рет і втік. А хлопчик, похнюпившись, став спускатися з горища.

Еліза з Флері тихенько вибралися з-за коробок і, не кажучи ані слова, пішли за хлопчиком. Тут Еліза прошепотіла:

— Флері, це Стефан. Ми повинні йому допомогти.

— Здається, ці мерзенні щури щось зробили з його сестричкою. Треба терміново в усьому розібратися, бо вони можуть зірвати прем’єру твоїх батьків.