Тато Елізи і Стефан, озброївшись лопатами, заповзялися закидати діру уламками цегли.
Раптом з діри висунулася сіра щуряча морда. Потім ще і ще одна.
— Потрібен вогонь! — закричав тато Елізи.
Еліза подумала: «Флері, ти так потрібна нам зараз! Де ж ти?»
Ніби почувши поклик дівчинки, Флері з’явилася перед нею.
— Флері, — радісно вигукнула Еліза. — Нам потрібен вогонь!
Кішка закрутилася в повітрі, й ганчірки, що лежали на підлозі, спалахнули. Тато Елізи підчепив їх лопатою і кинув у діру. Щури з бридким виском зникли в темному провалі.
— Було б краще, якщо б твій тато не знав про мене, — прошепотіла Флері на вушко Елізі.
Нарешті діра була закладена.
— Час нам вибиратися звідси, — тато Елізи взяв за руку маленьку Марі, обійняв за плечі Елізу й повів дітей до виходу.
Нашим сміливцям, мабуть, крім Флері, довелося відразу ж іти вмиватися. Адже вони були забруднені пилом і кіптявою. Стефан повів Марі до мами, а Еліза з батьком вирушили в гримерку.
— Ах, татку, твій костюм зіпсований. Що ж робити? — занепокоїлася Еліза.
— Нічого, люба, у мене є запасний, — заспокоїв дівчинку тато.
Раптом у гримерку влетів червоний від хвилювання директор театру.
— Містере Брун, що відбувається? Театр кипить. Ходять чутки, що театр захоплений щурами! Що нам робити? І що це за дитина ледь не зірвала нам генеральну репетицію? — кричав директор, пильно дивлячись на Елізу.
— Шановний містере Датсон, не хвилюйтеся. Моя дочка Еліза сьогодні врятувала театр. Вона попередила мене про нашестя щурів, і ми зі Стефаном заклали діру в підвалі. Але вам доведеться замурувати її надійніше, щоб ці хвостаті зловмисники не прорвалися.
Директор театру був такий вдячний Елізі за порятунок театру, що дозволив їй брати участь у прем’єрі з іншими дітьми. До того ж вона дуже красиво танцювала. Тому він просто не міг придумати кращої нагороди для сміливої дівчинки.
Розділ 7. Містер Рет і чарівний танець
І ось настав чарівний момент. Люди заповнили залу для глядачів. Артисти були одягнені в прекрасні костюми. Оркестр налаштовував інструменти. Усі з хвилюванням чекали на початок вистави. Але більше за всіх хвилювалася Еліза, адже це був її перший виступ на великій сцені!
— О, Флері, як багато глядачів! — шепотіла Еліза, підглядаючи через завіси за глядацькою залою.
Кішка сиділа у дівчинки на плечі й теж дивилася на людей.
— Ой, здається, я бачу бабусю. Вона ж не знає, що я буду сьогодні танцювати, — засміялася Еліза.
— Вона тебе обов’язково помітить, — нявкнула Флері.
— Як же вона буде здивована!
Раптом світло в залі згасло, і заграла прекрасна музика. Еліза кинулася за лаштунки. Завіса повільно поповзла вгору. На сцену випурхнули прекрасні балерини й закружляли в красивому танці.
— Це так схоже на диво! — здивувалася Флері. — Невже люди теж уміють творити дива?
— Це не зовсім таке ж диво, як твоє, але… Це диво театру, — засміялася Еліза.
Нарешті, настав момент, коли Еліза вийшла на сцену. Флері дивилася на неї і радісно посміхалася. Дівчинка в яскравому костюмі була схожа на квітку.
Раптом діти, які танцювали поруч з Елізою на сцені, заверещали й кинулися врозтіч. А на сцені з’явився величезний сірий пацюк. Еліза одразу впізнала гидкого містера Рета. Мабуть, навіть утративши своє військо, він вирішив усе-таки зіпсувати виставу.
Глядачі завмерли, боячись за маленьких артистів. Директор театру мало не плакав за лаштунками через зірвану виставу.
Але тут сталося диво. Глядачі та артисти балету побачили, як маленька балерина сміливо вийшла вперед. Це була Еліза! Плавним рухом руки вона поманила невидиму Флері. Кішечка здогадалася, що хоче зробити Еліза, і поспішила на допомогу.
Усі завмерли в жаху. Але Еліза не злякалася. Дівчинка закрутилася назустріч сірому чудовиську, а в її високо піднятій руці раптом засяяло яскраве світло. Люди зашепотіли, не розуміючи, що це так яскраво горить у руці маленької балерини. А Еліза підбігла до містера Рета й направила на нього це загадкове бузкове світло.
Ніхто не бачив, що Флері летіла над розкритою долонею дівчинки. Але це була саме вона. Її чарівне світло лякало старого злого щура. Засліплене сяйвом чудовисько позадкувало. На мить світло стало нестерпно яскравим. Коли ж воно згасло, усі побачили, що грізний щур зник. Замість нього перед Елізою скорчилася маленька лиса миша. Вона зі страхом запищала і кинулася зі сцени, а за лаштунками на неї вже чекали актори. Вони зловили противну тварину в мішок, і виставу було врятовано.