Еліза підняла руки з кулею, що світилася, над головою і протанцювала через усю сцену. Пролунали урочисті звуки останнього акорду, і сцена зникла за завісою.
Флері відразу ж перестала світитися. А актори оточили Елізу, вітаючи дівчинку з успіхом. Раптом Еліза відчула, що хтось піднімає її над сценою. Це був її тато. Він посадив дівчинку на плече, і завіса знову піднялася. Поруч стояла мама Елізи і тримала доньку за руку. Усі були дуже щасливі. Артисти вийшли на уклін до глядачів. Люди захоплено аплодували. Еліза знайшла очима бабусю. Старенька плакала від щастя.
А маленька Еліза теж була щаслива. Адже її мрія втілилася в життя найнеймовірнішим чином. Їй вдалося не тільки врятувати маленьку Марі й виставу, а й виступити разом із батьками на сцені!
Наступного дня у всіх газетах з’явилися статті про таємничу подію в театрі. Директор театру заявив, що все було приготовано спеціально. І щур, і дівчинка з ліхтариком.
— Ми хотіли показати, що добро завжди перемагає зло! — урочисто говорив містер Датсон репортерам.
Розділ 8. Подарунок
Після виступу Еліза з батьками і бабусею вирушили додому.
Дорогою Флері тихенько розповіла Елізі про все, що сталося в підвалі. Адже дівчинка пропустила найголовніше: битву фері´ардів із щурячим військом. Маленька балерина дуже шкодувала, що не побачила такої події.
— Ах, Флері, мені б хотілося побачити всіх фері´ардів разом. Це було, напевно, найпрекрасніше чарівне видовище, — прошепотіла Еліза, притулившись щокою до теплого боку кішки.
Удома Еліза насамперед вибачилася перед бабусею, що так раптово зникла. А потім мама і тато попросили Елізу розповісти, що ж відбулося насправді. Еліза запитально глянула на Флері, яка все ще була поруч. Флері посміхнулася й сіла дівчинці на коліна.
— Леле! Хто це? — злякано скрикнула мама Елізи, дивлячись на кішку з крильцями.
Виявляється, Флері вирішила розповісти батькам Елізи правду. Їй дуже не хотілося змушувати дівчинку щось приховувати від таких хороших тата і мами.
— Мамо, татку, бабусю! Знайомтеся — це Флері. Вона чарівний захисник, який приходить на допомогу в скрутну хвилину.
— Ти пробігла під веселкою? — несподівано запитала Елізу бабуся.
— Так. Спасибі, бабусю, якби не ти, не знаю, що б сталося! — вигукнула дівчинка й обняла бабусю.
— Коли я була маленькою, мені теж пощастило зустріти фері´арда, — засміялася бабуся Елізи.
— До вас прийшов на допомогу такий же захисник? — запитала стару жінку Флері.
— Так. Це був малюк Бланкі. Білосніжне щеня з райдужними крилами. Дуже шкода, що більше він ніколи не приходив до мене. А мені б так хотілося його побачити, — сумно посміхнулася бабуся.
Чарівна кішечка й Еліза розповіли про всі події цього вечора дорослим. Тато був дуже серйозний і похвалив дітей за мужній вчинок. А мама з бабусею тільки зітхали й охали.
Коли прийшов час лягати спати, Флері провела Елізу в спальню. Дівчинка затишно влаштувалася в ліжечку, а Флері сіла до неї на подушку.
— Флері, ти зараз теж зникнеш? — тремтячим голосом запитала Еліза.
— Звичайно, мила. Але не зараз.
— Флері, ти подарувала мені справжнє диво, — прошепотіла Еліза, дивлячись у добрі зелені очі кішки.
— Це все тому, що ти щиро вірила в нього.
— Але мені теж хотілося б щось тобі подарувати. Тільки я не знаю, чи є такий подарунок, який можна зробити фері´арду.
Флері замислилася на мить і раптом засміялася.
— Мабуть, я знаю, що ти могла б мені подарувати. Та й не тільки мені, але й усім фері´ардам, які допомогли нам.
— Що ж це? — Еліза так зраділа, що підскочила на ліжку.
— Тихіше, — засміялася Флері, — а то твої батьки подумають, що почалося нове нашестя щурів.
— Ой, точно, — прошепотіла дівчинка. — То що ж це за подарунок?
— Ти могла б подарувати нам свій танець, — промуркотала кішка.
— Ти хочеш сказати, що я можу станцювати для всіх фері´ардів? — очі Елізи розширилися від подиву.
— Думаю, вони будуть раді побачити, як ти танцюєш.
— Але тоді нам потрібно піти в театр або балетну школу… — розгубилася Еліза.
— Ні-ні! Для твого чарівного танцю підійде тільки по-справжньому чарівне місце — місто феріґардів!
— Невже я побачу ваше місто?
— Звичайно, ти обов’язково побачиш його і всіх фері´ардів, — пообіцяла Флері. — А тепер засинай, адже потрапити до нашого міста ти можеш тільки уві сні.
Еліза поспішила закрити очі, а маленька бузкова кішечка злетіла над її подушкою, щоб навіяти дівчинці найчарівніший сон.