Так і со свободою. Слово таке странне. Шо воно обозначає — нікому неізвєсно, та вже када таке слово єсть, то шось же воно мусе обозначать{32}, хтото же шото такоє кадато угледів і гаркнув на радостях: «Оно свобода{33}!» А то, шо, кромі нього, ніхто нічо' подобного не бачив, не колише: слово єсть і будь добрий, соотвєтсвуй{34}. Ти не думай, рибочка, шо я первий такий хитрообутий. Тут передо мною тищі людей головами об дерево стола билися послі водки з 'гурками і мало шо хто понімав{35}. Бувало, шо й од жизні тікали од таких вопросов{36}, а бувало, шо й од слов. Тіко куда од них утечеш? Всьо равно бігство словами нада описувать{37}. Ну, корочє, замахався я.
А от один хитрець узяв, та й замутив таке: «Свобода — вещ, котора существує зі самої тіко необходімості собственної природи і опреділяєцця к дєйствію ісключительно сама собою{38}». О. Бачиш, як люди можуть!
Но кого він надув? Себе ж і надув, небога. Потому шо одне нічо' не об'ясняюче слово об'яснив другими нічо' не об'ясняючими словами. І так оно й получилося — свобода сама по собі, а він сам по собі, і вєк єму за це свободи не видать.
Но ето ж, рибочка, дєточка ти моя, не значить, шо людиска вопше не могуть бути свободними. Ібо када уже хто сказав, шо кака то вещ существує, то всіда найдецця куча придурків, которі будуть тую вещ шукать{39}. І найдуть обізатєльно, така вже наша сущность людська.
І практіческі путьом длітєльних експириментов було доказано, шо чоловік токо в творчестві своїм може буть вповні свободним{40}. Ну, бо ти сам поразмисли, де іше всьо зависить ісключительно од самого чоловіка?
Істино речу, — в творчестві, дєточка, в сознанії і созиданії.
От ти скажи мені, Бог був свободним, када мир создавав? Ну, аяакже іначе! Потому шо тада нікого болі, кромі Нього, не було, і нікака зараза не могла Йому помішать сей замисел осуществить{41}. І Він робив, шо хотів, прямо пахан паханом. Друге діло, шо з того получилось… но шо пожелав, то і получив. І нікому Він за це не отвіча'.
А чоловік завсігда буде отвічать, даже за то, шо в п'яном брєду на промокашкі нашкробав, но діло того стоїть, поскольку чоловік в творчестві уподобляєцця Творцу і разні луччі мири може создавать собі в удовольствіє і сусідам на зависть, от{42}.
Токо тут, рибочка, много опасностів таїцця, потому шо люде, када паханами задєлаюцця, їм моча в голову вдаряє{43}, і вони начинають разні отвратні фантазми свої осуществлять{44}, не імєючи при цім необходімого ума і широти помислів{45}. Но у цьому і состоїть сущность свободи, да{46}?
А вопше, велике благо нам дано у способності творить, ето же тоже Бозя придумав, создавая нас по образу і подобію{47}.
Ти токо не подумай, дєточка, шо я сектант який, ілі, не приведи Господь, фанатік, просто воно, бач, слово за слово, і всьо равно всьо упирається в тайну битія.
Но я о другом.
Я от том, шо фактическі в цьой отраслі, то їсть у творчестві, можна достіч єя, то їсть совободи абсолютной, а можна і не достіч. І од чого це зависить, я тобі, дєточка, щас скажу.
Воно ж люде як до цього діла підходять? По-разному підходять. Один бере кісточку, вмачає в краску і квецькає собі в радость{48}. Но таких мало. Бо другий, вмєсто того, шоби кісточку вмачать і рожі на стєнах рисовать, начинає ізучать і дивицця, як раньше до нього другі припадошні квецькали. І ето хорошо, шо ізучає{49}. Но посля такой наукі много людей уже нікада не могуть освободиться од свого знанія, — помниш развратніка, которий казав, шо свобода в незнанії, — і квецькають уже не так, як хотять, а так, як воне считають, должно квецькацця по наукі{50}. І нічо харошого тада не получаєцця, а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст{51}. Знаєш, шо такоє кантєкст{52}? Ну, неважно.