Дві доби на всіх допитах перед Едвардсом лежали фотографії обох небіжчиків. На знімках можна було розпізнати й Вундервальдову кімнату, й усі його картини — «фосфорні квіти» над позбавленими життя тілами.
На третій ранок Гінцпетер сказав йому:
— Якщо конче хочете поїхати з дружиною на Іск'ю або Родос, то їдьте. Забирайтеся звідси, все це мені вже набридло. В Ашфільда знову алібі, до нього ніхто не зможе присікатись — цей Кендлер і його асистенти свідчать, ніби Ашфільд ні на хвилину не виходив із клініки. Він — важкохвора людина, за станом здоров'я допитувати його не можна. А що ви й ваша дружина нібито бачили біля дому Вундервальда якихось типів — про те краще забудьте.
— Лишається одне — геть звідси! — сказала Едвардсові Маргрет й поцілувала його, як у перші дні їхнього кохання. Вона ввесь час чекала на нього зі своєю валізою під Гінцпетеровими дверима.
— У країну греків, де цвітуть цитрини і немає фосфорних квітів!
Літак компанії Olimpic-Airlines, який того самого дня мав доправити їх на острів Родос, не долетів до аеропорту призначення. Рівно за п'ятдесят секунд після злету, який було затримано на півгодини, палаюча машина вибухнула і впала на густонаселений район. Загинули двадцять дев'ять мешканців промислового передмістя, серед них — тринадцятеро дітей, а також усі п'ятдесят вісім пасажирів і п'ять чоловік екіпажу. Причиною катастрофи після розслідування, яке тривало кілька місяців, було названо те, нібито пілот не впорався зі штурвалом.
