Не хочу резонерствувати, але мудро сказав Аркадій Пастух: Людмилу підрубували, як дерево, невдатні її женишки, аж доки заломили цю, як на мене, світлу душу. Світлу, але не до кінця. Бо й вона вживала для своєї мети (вийти заміж) насилля й шантажу, причому та мета стала вищою від закону природного добору: не відрізаної частки себе (за грецьким мітом) вона шукала, а будь-кого, не розрізняючи, кого тільки підсував їй підступний Випадок, і бомбувала їх тими самими методами зваблення. Була порядна, але, щоб утримати нестатечних партнерів, мусила тратити цноту, притому знову й знову. Ішла до мети напролом, аж доки втрапила в яму.
Іван Василевський, мушу признати, був певною мірою подібний до неї, бо також підрізáвся, як дерево, і не раз. Перший його підрізав вітчим, але хлопець знайшов силу встояти; другий — Федьо Сало, штовхнувши його, майже незахищеного, у Сферу; потім Аркадій Петрович своїми теревенями й неморальністю, а ще намаганням позбутися його. Саме він, здається, Іванове дерево підрубав, а довершила вона-таки — Людмила, адже своїм самогубством поклала на хлопця невідшкодоване й невитравне почуття вини, заразивши його Сумління хворобою, очевидно, невиліковною.
Отже, вони були, на мою суб’єктивну думку, два чоботи пара, а може, були й андрогіном, власне, тими призначеними частками, які зуміли зустрітись на туманному полі життя, але впізнати одне одного й признати це не здолали. Ось у чому трагедія цієї історії, яка для жодного театру не годиться, бо трагедії в театрі можуть ставитися повторно, не раз, а життя ставить такі історії лише раз — раз і назавжди. Ось що стало останнім ударом сокири для Івана Василевського. Він боявся перетворитись у Сфері на другого Аркадія Петровича й тим самим у нього перетворився, але вже поза Сферою. З Людмилою було простіше: останнього удару їй завдав якийсь інший Федьо Сало, Іваном Василевським (а відтак і мною) не пізнаний, але це вже значення не має: Феді Сала досить, щоб уявити того щурика.
Ну що ж, хай бовкне ґонґ, і поставимо крапку? Але мені цього не хочеться, адже насамкінець одрікся від театру. Хочеться помовчати. Прагнеться стати й подивитись удалину. Бажається героям поспівчувати, коли я правильно їх збагнув. Жадається, щоб у людині не виростав звір та завойовник. Хочеться, щоб людина не зневірювалася аж так, щоб лізти в петлю чи тонути в пащі зеленого змія. Багато чого мені хочеться, але це тільки марні помисли. Бо над моїми «хочеться», «прагнеться», «бажається», «жадається», над отією малою Сферою, тут з’явленою, стоїть ще й Велика: темна, сіро-чорна екзистенція, якої ніколи не пізнати нашим слабким розумом і яка не змінить через наше пізнання чи непізнання своєї суті. І це так само, як ніколи не пізнати нашим слабким розумом і того, кому молимося, бо, може, екзистенція ним і є. Одне лише в нашій волі — любити чи ненавидіти, а вибір має зробити кожен сам.
2000—2003
Примітки до електронної версії
С. 112: Отож не залишалося нічого іншого, [яку] => як послухатися Івана: відробити за нього його борг.
ЗМІСТ
ТЕАТР ПРОЗИ (на дві дії) …5
Дія перша. БАЛ-МАСКАРАД ІЗ СОБАКАМИ …7
Акт перший. Кавалерський танець …7
Акт другий. Дамський танець …27
Акт третій. Кордебалет …70
Дія друга. СФЕРА …107
УДК 821.161.2-31
ББК 84(4Укр)6-44
Ш 37
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено
Головна редакція літератури з гуманітарних наук
Головний редактор Світлана Головко
Редактор Анатолій Венцковський
В оформленні книжки використано шрифт української абетки художника Василя Чебаника
ISBN 978-966-06-0664-7
ISBN 978-966-06-0666-1
© Валерій Шевчук, 2014
© Наталія Михайличенко, художнє оформлення, 2014
Шевчук, В. О.
Ш37 Фрагменти із сувою мойр : Театр прози : роман / Валерій Шевчук. — К.: Либідь, 2014. — 216 с.
Літературно-художнє видання
Шевчук Валерій Олександрович
ТЕАТР ПРОЗИ
Художнє оформлення Наталії Михайличенко
Художній редактор Олексій Григір
Коректори Ангеліна Дрожжина, Людмила Іванова
Верстальник Олександра Мошеченко
Формат 60x84/16.
Ум. друк. арк. 12,56. Обл.-вид. арк. 11,5.
Зам. № 14-228.
Державне підприємство «Спеціалізоване видавництво “Либідь”», вул. Пушкінська, 32, м. Київ, 01004 www.Iybid.org.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3055 від 12.12.07
Віддруковано на ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117 Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.11