— По-перше, Джой, я сорочки, штани й шкарпетки міняю щодня. А по-друге, у місяці чотири тижні, отож я щотижня буду в новому комплекті.
— Коліне, ти хворий!
— Зате в мене немає проблеми, що вдягти, а ти щодня перебираєш по тридцять два наряди і все одно незадоволена.
— Боже, скоріше б ви вже поїхали.
Звісно, ми не хотіли, щоб наша шалена парочка від’їжджала. Але, зрештою, вони й так будуть із нами.
— Джой, Коліне, під час активних змін ви будете в нас на п’ятому каналі.
— У потоці чи за викликом?
— Звісно, що за викликом. Вам дай потік, то ви мені так засмітите ефір, що Джорджіо Франческу не почує.
— Трейсі! Ми будемо за вісім тисяч миль звідси!
— У навушнику я вас чутиму однаково голосно. Добре, що ваші активні зміни не одночасно з нашими.
— Трейсі, якраз одночасно! У нас ранкова й вечірня зміни.
— От чорт!
— Коліне, не забувай про звіти. Дженіфер нервується, якщо хтось із нас запізнюється. Закінчив зміну — складай все в окремий файл. Бажано щодня робити вже готовий, а щотижня підбивати підсумки. Тоді щомісяця ти просто зводиш все в одну таблицю й надсилаєш.
— Добре, Джорджіо, я зрозумів, так і робитиму.
— Боже, як це нудно!
— Нічого, Джой, він упорається.
— Ще б пак! А ти знаєш, що він щодня пише собі в щоденнику план того, що потрібно виконати, а потім ставить галочки? Типу «почистити зуби» — done! «Купити зубну пасту» — done!
— Джой, якщо ти підглядаєш у мої записи, то хоч запам’ятовуй їх у правильному порядку. Спочатку купити пасту, а потім почистити зуби.
Година спілкування минула непомітно. Потім ми довго обнімалися, доки професор Рассел ледь не попід руки вивів нашу шалену парочку з командного центру. У нас одразу стало тихо й пусто.
— Ну все… Вони поїхали… От як? Як тепер зміну допрацювати?
— «Як-як». Мовчки, Франчессіно. Завтра буде новий день, потім новий робочий тиждень, потім місяць…
— Потім рік…
— От бачиш? Ти робиш успіхи.
— Джорджіо!
— Ні, ну а що?! Це нормально, пташенята виростають і вилітають із гнізда в доросле життя. Ти свого часу від батьків пішла? Пішла. От і ці двоє поїхали на нове місце. У чому трагедія? Людство живе вже хрінзна-скільки років і щоразу дивується й сумує, коли щось завершується. Коли завершується щось одне, починається щось нове. Цикл!
— O, caro mio, та тобі тільки за одну цю промову Оскара дадуть!
— Знущаєшся?
— Так!
Життя тривало.
* * *
Либонь, щоб ми легше пережили від’їзд Колін і Джой, доля підкинула нові проблеми.
Нам спробували заборонити пити каву в командному центрі. «Не можна, — кажуть нам, — проносити каву в приміщення Командного центру». Таку писульку ми отримали вчора наприкінці дня від технічної служби авіабази.
— Що за дурня?! — обурилася Франческа.
— Цікаво, на якій підставі, — пробурмотів я.
Старший офіцер Баррел знизав плечима.
Наша технічна служба якогось біса вирішила нам заборонити проносити каву в командний центр. Не просто каву у відкритих чашках. А взагалі будь-які чашки та стаканчики. Навіть закриті.
— Нас просто поставили перед фактом! — гарячкувала сицилійка. — Не спитали, не пояснили, не покликали порадитися, ні! Нам просто почепили на двері цей довбаний notice! Я їм зараз скажу, куди вони його можуть запхнути! Було «Бостонське чаювання»? Ми їм влаштуємо «Гартфордське кавування»!
Американці звикли, що до їхньої думки прислухаються. Влада деколи може діяти жорстко для дотримання національних інтересів, але якщо ці дії викликають спротив громадян, сторони або сідають за стіл переговорів, або починається збройне повстання, право на яке прописано в Конституції. Усі це розуміють, тому до крайнощів доходить украй нечасто.
У далекому 1756 році британці задля «зміцнення війська» і «збільшення зборів у скарбницю Корони» запровадили два закони: про розквартирування військ і про гербовий збір.
Перший закон зобов’язував забезпечити кращі умови перебування британських військ, а це означало, що тягар видатків на краще харчування, умови перебування та обслуговування військовиків лягав на плечі простих колоністів, і так уже придушених високими британськими податками.
Другий закон, про гербовий збір, обурив населення найбільше: британський уряд встановив додаткову плату за оформлення будь-яких юридичних документів (купівля-продаж, нотаріальні домовленості, заповіти, акти про одруження, народження) і навіть на купівлю газет, словом на будь-які друковані папери.