Колоністи обурилися і відмовилися купувати британські товари. Цим скористалася британська опозиція, яка завдяки простим популістським гаслам (знайомо, еге ж?) прийшла до влади і скасувала закон про гербовий збір. Але з маленькою умовою: британський парламент зберіг за собою право ухвалювати закони для колоній, і це також не сподобалось американським колоністам, що прагнули самостійності і власного представництва в парламенті.
Новий Світ почав подумувати про від’єднання від Британії.
1767 року в Лондоні збагнули, що хоч ліберали й прийшли до влади, скарбниця від того не наповниться. Тому придумали драконівські збори на імпорт. В умовах колонії, щоб ви розуміли, це був податок на все.
За три роки терпець урвався, і в Бостоні, великому портовому місті, життя якого було зав’язане на імпорті, почалися масові заворушення.
У Лондоні злякалися й скоренько скасували мито на колоніальний імпорт. Крім мита на чай. Торгівля чаєм була основною статтею доходів і монополією Ост-Індійської компанії, яка, нагадаю, була міцно пов’язана з Короною.
У відповідь колоністи почали купувати чай значно дешевше у голландців та інших «контрабандистів». Ост-Індійська компанія зазнала величезних збитків. Уряд спробував урятувати свою компанію, дозволивши «Ост-Індам» продавати чай колоністам напряму, без британського мита, однак «точку неповернення» було пройдено і колоністи вже знали, хто їм друг і партнер, а хто просто здирник.
І от 16 грудня 1773 року місцеві заколотники на чолі з Семюелем Адамсом (котрий, до речі, потім заснував чудову броварню) викинули з кораблів Ост-Індійської компанії в Бостонську гавань 362 ящики з чаєм. У Лондоні зрозуміли, що щось іде не так, але було вже пізно. «Бостонське чаювання» стало початком Американської революції та Війни за незалежність 1775–1783 років.
Двері в кабінет командира Франческа відкрила з ноги.
Коли сицилійку щось обурює, її годі стримати. У хвилину люті нею володіють такі сили, протидіяти яким рівноцінно самогубству. У такі хвилини треба йти з тією силою поруч, лише зрідка намагаючись спрямувати її в потрібне русло. У нашому випадку русло йшло в кабінет полковника Ґвінна.
Зазвичай Франческа побоюється керівництва і намагається дотримуватися правил, проте коли вона відчуває, що її права порушено, то побоювання і покірність вмить зникають, а їхнє місце займають лють і жага справедливості.
Полковник сидів за столом і крізь товсті окуляри читав якісь папери.
— Доброго ранку, полковнику!
— Доброго ранку, діти, — Ґвінн одірвався від документів і глянув на нас поверх окулярів.
— Що це? — Франческа бахнула командиру на стіл вчорашній папірчик, що його технічна служба причепила нам на двері, побоявшись зайти всередину і довести до нашого відома свої підступні наміри. Клянуся, ці боягузи знали, що це вкрай небезпечна ідея, тому причепили папірчик і втекли.
— Це розпорядження технічної служби, яке забороняє вам проносити в командний центр каву, — сказав полковник, прочитавши папірчик.
— А на якій підставі?
— Ну… ймовірно, задля дотримання норм безпеки… — припустив Ґвінн.
Я відчув, що командир і гадки не має про ті «норми безпеки».
— Що ж. Тоді нехай технічна служба покаже нам ці «норми», які раптом заборонили нам проносити каву на наші робочі місця, як ми це робили майже два роки, — спокійно сказав я.
Полковник подумав і зняв слухавку.
— Нортоне, зайдіть до мене, будь ласка!
Начальник технічної служби, цибатий блондин капітан Нортон, зайшов у кабінет командира й аж сахнувся, побачивши нас.
— Капітане Нортон, поясніть, будь ласка, на якій підставі ви заборонили проносити в командний центр каву?
— Сер, з міркувань безпеки, сер!
— А є якісь документи, що це регламентують? — спитав я. — Два роки ми спокійно пили каву на своїх робочих місцях, а попередні зміни там ще й обідали. Ми перестали їсти на робочих місцях і перенесли ланч на кухню. Але чим вам завинила кава?
— Це небезпечно для техніки! — пробекав Нортон. — А якщо кава проллється на станцію?
— А були прецеденти? — я склав руки на грудях.
Капітан закліпав білявими віями.
— Ну, ми слідкуємо за технікою, і…
— Неправда! — перебив я капітана. — За своїми станціями слідкую я. Я проходив спеціальні тренінги, і за техніку в командному центрі відповідаю я. Проводжу огляди, фіксую несправності, роблю дрібний ремонт і профілактику. Я чищу профілі за військовими після того, як вони відпрацюють, я навіть прибираю після них сміття. Спеціалісти вашої служби за минулі два роки були в мене всього двічі.