Я знову подивився під стіл. Франческа зиркнула на мене й приставила пальця до губ.
— Вітаю, Еліс! Не хочете пройти на кухню? — треба було вивести звідси кадровичку від гріха подалі.
— Та ні, на кухні Трейсі, а мені потрібно поговорити з вами наодинці.
Тут мої нерви не витримали, і я вирішив поставити питання руба.
— Ви хочете мене звільнити?
Еліс розсміялася.
— Хто вам таке сказав? Франческа?
Я подивився під стіл. Франческа показала мені кулака.
— До мене дійшли чутки, — як журналіст, я знав, що маю право не розкривати свої джерела.
Еліс усміхнулась.
— Я всього-на-всього спитала Франческу про нового напарника.
— Нового напарника? А я чим не догодив?
Завжди сувора начальниця HR усміхалась. Їй явно подобалося мати з нами справу, особливо після Геловіну, коли ми її налякали. Тобто Франческа налякала.
— Я поясню. Ви знаєте, що офіцер Баррел незабаром іде на пенсію. І я хочу вас посунути на його місце. Ми з вами про це говорили не раз.
— Так, я пам’ятаю.
Франческа під столом голосно зітхнула. Я наступив їй на руку, щоб сиділа тихо. Еліс дивилася кудись убік, тому не помітила моїх маневрів.
— І у зв’язку з цим я подумала вивести вас зі зміни з Франческою.
— Навіщо? — злякався я так, ніби мене хотіли не підвищити, а звільнити.
— Ви будете вести адміністративні питання і курирувати операторів. Навряд чи у вас вистачить часу все це суміщати. І я подумала…
— Та я вже місяць виконую функції офіцера Баррела. Він мене всьому навчає.
— Я знаю його метод, — знов усміхнулась Еліс. — Він просто зіпхнув на вас усі папери, а сам байдики б’є!
Франческа нарешті висмикнула руку з-під мого черевика і боляче вщипнула мене за ногу. Я її у відповідь штурхонув.
— Джорджіо, з вами все гаразд? — Еліс підозріло подивилася на мене.
Я кашлянув і смикнувся в кріслі. Напарниця щипалася з-під стола, як рак-неборак. Власне, вона й кольору була такого.
— Усе нормально, — вичавив я і теж почервонів.
— То я й вирішила, що зможу зберегти місце й дати Франчессіні іншого напарника.
— А ви в неї питали? Що вона про це думає? — спитав я, заздалегідь знаючи відповідь. Еліс хитро подивилася на мене і сказала:
— Вона сказала, що не проти, і дуже навіть «за»!
— Неправда! — долинуло з-під стола. Напарниця в пориві гніву гупнула головою об стільницю і, нарешті, виповзла на білий світ. — Я такого не казала!
Еліс реготала так, що з кухні прибігла Трейсі.
— Що тут у вас? Я щось пропустила? Джорджіо?!
Я мав почервоніти з сорому, але я був червоний зі сміху. Розлючена Франческа перевела погляд із мене на Еліс і теж засміялася. Трейсі спантеличено кліпала очима, не знаючи, що їй робити і як поводитися. Зрештою, засміялась і вона.
— Як ви дізналися, що Франческа тут, під столом? — спитав я. — Ви навмисно її виманили!
— Я із самого початку знала, що вона під столом.
— Як?!
— Франческо, можна подумати, я перший день із вами працюю!
Це була щира правда. Еліс дуже добре знала, на що здатна наша прибацана двійка. Тим більше, вона бачила, що з поверху напарниця не виходила, отож…
Деколи події розвиваються геть не так, як ти собі уявляєш. Просто не треба одразу думати про погане.
* * *
Наш колишній стажер Колін перший написав мені листа з нового місця служби. Тепер черга його напарниці Джой.
Привіт, Джорджіо і Франческо!
В ефірі Джой та її вечірнє шоу «@бнись дурною головою на довбаному острові за рекордно короткий строк!». LOL
Одно слово, любі друзі, щоб ви зрозуміли — навіть ваша дрімуча й заросла лісами Нова Англія із неотесаними мужиками в пабах — це довбаний сяючий Мангеттен порівняно з цією парашею, куди нас запхнули! Це, курва, маленький острівець, так його перетак, де ні хріна, крім військових та порохнявих пенсіонерів не водиться.
У вільний від того, що тут називають «робота», час я тупо спостерігаю, як сідають і злітають літаки — ну точно, як у дитинстві в Сан-Дієґо. Це охріненно!! Хоч і не дуже.
Зате тут є бар! А-а-а-а-а-а-а! Дорогий, зараза. Прикиньте, тут шот текіли коштує $13!! Тринадцять, курва!!! ТРИНАДЦЯТЬ!! Шот гівняної текіли, народе! У нас у Сан-Дієґо — максимум $4! Де довбана справедливість?!