Добре Коліну. У нього проблеми з алкоголем — він його просто ігнорує!!! Він, щоправда, й мене намагається втягти в тверезе життя із довбаною йогою, пробіжками, «здоровим харчуванням» (насправді це, курва-мама, значить жерти одну траву й рибу), і часом йому навіть вдається! Уявіть собі! Як він це робить, гімнюк такий, я й сама не розумію.
Робота херова — постійного розкладу немає, сталої схеми немає, зв’язку нормального (Трейсі, крихітко моя, ми за тобою скучаємо!) немає, але Колін каже, що він усе полагодить! За місяць. І я йому, гімнюкові й засранцеві, знову вірю. Уявіть собі!
А тут недавно така реготня була — LMAO [86] ! Колін тягає мене ловити рибу, і ми навіть вийшли в океан на човні — прикиньте, курва, на човні! І ми вловили рибу!! Хер його зна, шо то за риба була, але мені її стало шкода, і я відпустила ці симпатичні сашимі знов у море. А-а-а-а-а-а!!! Ви би бачили Коліна!! Він зі мною цілий вечір не розмовляв, засранець!
Сара написала, що відправила мені мою валізочку. Дякуюдякуюдякуюдякуюдякую!! Мені дуже шкода, що так вийшло з трусами. Джорджіо, пробач! Але я тут теж постраждала! Замість щоб надівати щодня нові трусики, я тепер мушу щодня їх прати! (Омайґад, на хріна я це пишу, я не розумію, але я чомусь вирішила, що ви повинні знати, що я теж постраждала сторона!)
Цьомки-бомки-обіймашки, мої білі ґайдзіни LOL!!
Ваша Джой
* * *
Щодня перед виходом на пенсію наш командир займається передачею своїх знань та досвіду прямо мені в мозок.
Тепер океан житейської мудрості старшого офіцера Баррела охопив нас з усіх боків, а ми з Франческою, немов Робінзон і П’ятниця, опинилися серед цієї бурхливої стихії на острівці Святої Тупості.
— Я відкрию тобі кілька таємниць керування командним центром, синку.
— Я уважно слухаю, офіцере Баррел.
— Звіти завжди мають бути заповнені.
— Зрозумів, сер!
— Нічого не зрозумів, студент. УСІ звіти мають бути заповнені.
— Так усі й заповнені. У нас ще тільки два кейси попереду, в тижні п’ять робочих днів, і всі заповнені. Дивіться: понеділок — чотири корекції. Вівторок, п’ять кейсів — три траєкторії і дві траєкторії з орієнтацією. Середа — три, один перехід на нову трає…
— Слухай сюди, студент. Скільки полів у стандартному бланку звітів на щодень?
— Сім. Але ми стільки не робимо, навіщо їх усі запов…
— Усі вони мають бути заповнені.
— Що?
— Ти чим мене слухаєш, Джорджіо?
— Дупою, сер!
— Отож. Там мембрани немає.
— А чим же заповнювати пусті місця?
— Прочерками.
— Чим?!
— Прочерками, нулями. «Z» у порожніх полях.
— Навіщо?!
— Джорджіо. От знаєш, чому говорять, що «в Баррела все працює, як годинник?».
— Чому, сер?
— Тому що поля в усіх звітах у мене заповнені. Їх і так ніхто не читає, а так краєм ока бачать — щось накалякано! А що саме — ніхто й не розбирає. Але щось намальовано — значить Баррел працює!
— …
— Це звітність. І це твоя відповідальність, щоб ніхто в ті поля не міг втулити того, що ти не робив, ясно?
— Ясно, сер!
— Студент…
— І ще одна менеджерська таємниця, Джорджіо.
— Слухаю, офіцере Баррел!
— Коли в тебе щось просять — завжди кажи «ні», навіть якщо це можливо.
— Чому?!
— От у тебе просить, скажімо, Трейсі нове крісло, а ти такий носом крутиш: «Ні, на жаль, це зараз неможливо!» А потім вона розстроїться, а ти їй такий: «Я зробив неможливе! Ось тобі нове крісло!» І твої акції різко пішли вгору.
— Я всім про вас розповім, сер!
— Та будь ласка. Я на пенсію вийду, а тобі тут ще працювати.
Вам може здатися, що старший офіцер Баррел — страшенна зануда. А от і ні! Чемпіон із занудства в нас Франческа:
— Офіцере Баррел, ви так дивно оформляєте наші звіти.
— Чому це, Франческо?
— Ось у вас тут дата 02/16/18, а тут уже 02/16/2018!
— Так це однакові дати, яка різниця?
— Ні! Хіба ви не бачите, що тут «18», а тут «2018».
— Це один і той самий рік!
— Ні!
— Так!
— Офіцере Баррел, Франческа хотіла сказати, що в першому випадку це 16 лютого 18-го року від народження Ісуса Христа, а в другому — сьогодні.